Салабай

Салабай, -бая, м. Цюцю, дурний салабай. Ном. № 6487.

Сучасні словники

Салаба́й — недоумкувата люди­на, бовдур, дурень; уживається та­кож як лайливе слово. Цюцю, дур­ний салабай (М. Номис).

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 97. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 521.