Рятун

Рятун, -на, м. Спаситель, спасающій. Лохв. у.

Сучасні словники

Рятувальник (рятун) чол. Той, хто займається рятуванням кого-, чого-небудь. — Раніше ми були тільки науково-дослідною групою, а тепер взяли на себе ще й функції рятувальників (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 20); Рятувальники завжди готові допомогти людині, що потрапила в біду (Вечірній Київ, 19.VII 1968, 2).

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 926.