Ручниця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ручни́ця, -ці, ж. 1) = Рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. І. 175.

Сучасні словники

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ручниця, -ці, ж. 1) = рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. І. 175.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Ручниця, ці, ж. 1) = Рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. І. 175.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Українсько-російський словник ручниця

ручниця -і ручни́ца

Ілюстрації

Ручниця.jpg Ручниця1.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Рушниця

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Ручни́ця (від чеськ. ručnice) — дульнозарядна рушниця, рання європейська ручна гладкоствольна вогнепальна зброя. З'явилася в другій половині XIV століття. Ствол виготовляли з кованих залізних смуг або відливали з бронзи. Калібр — від 12,5 до 25 мм. Пізніше прикріплювався до дерев'яної ложі[1]. На початку XVI століття ручниці були витіснені мушкетами.