Рухатися

Рухатися, -хаюся, -єшся, сов. в. рухнутися, -нуся, -нешся, гл. Двигаться, двинуться, шевелиться, пошевелиться, тронуться. Як добре наїстися, то й з міста не рухнешся. Павлогр. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

РУХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РУШИТИСЯ, шуся, шишся, недок. і док. 1. тільки недок. Перебувати в постійному русі (у просторі й часі). Все, куди тільки не гляне око, рухалось, пливло, летіло. Рухалась.. вся природа (Олександр Довженко, I, 1958, 173); Все кругом мене крутилося, рушилось... (Панас Мирний, IV, 1955, 332). 2. недок. тільки рухатися. Переміщатися, пересуватися. Вулицею рухалися сотні підвід і кілька сот незаможницької кінноти (Григорій Епік, Тв., 1958, 223); Вона рухалася в палаті тихо, мов біла тінь (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 382); Материковий лід, як і гірські льодовики, рухається. З більш високих місць він сповзає до берегів океану (Фізична географія, 5, 1956, 118); — Зломив ногу.. О-ой, рушитися не можу, так болить! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 221).

Не рухатися (рушитися) з місця — залишатися на місці без руху. 

День минав за днем, ніч за ніччю, а опришки все сиділи і не рухалися з місця (Гнат Хоткевич, II, 1966, 266); Бессараби здригнулися, жаден не рушився з місця. Покаменіли (Василь Стефаник, I, 1949, 156); Рухатися на паралельних курсах див. паралельний. 3. Перебувати в русі, залишаючись на тому самому місці. Усмішка в куточках губ ворушилася разом з тінню, коли рухався поломінь свічки (Юрій Яновський, II, 1958, 161); // Робити рухи (про тіло людини або тварини). Її скам'яніле обличчя, здавалося, не виказувало ніяких почуттів, безбарвні губи ледве рухалися (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 370); [Річард (до себе):] Отак... так буде краще... Ні, отак! Тепер гаразд!.. Стій, дівчино, не рушся (Леся Українка, III, 1952, 44); // Мати здатність руху (про тіло людини або тварини). В'язи йому після фронтової контузії скрутило.. трохи набік, і голова на них майже не рухається (Олесь Гончар, II, 1959, 13); Після операції він уже рухається. 4. тільки рухатися, перен. Розвиватися в якомусь напрямку. Другий Інтернаціонал рухається швидко — до повного злиття з націонал-ліберальною політикою (Ленін, 30, 1972, 183). ♦ Рухатися вперед — поступально розвиватися. Більшовики завжди були ворогами застою, консерватизму, ворогами всього, що заважає рухатися вперед (Радянська Україна, 2.XII 1947, 1); Рухатися назад див. назад.

Ілюстрації

Моторика

Мото́рика (лат. motus — рух) — рухова активність організму або окремих органів. Під моторикою розуміють послідовність рухів, які у своїй сукупності потрібні для виконання будь-якої певної задачі. Вона поділяється на велику й дрібну моторику, а також моторику певних органів. Навики великої моторики включають в себе виконання таких дій, як: перевертання, нахили, ходьба, повзання, біг, стрибки і тому подібні. Зазвичай розвиток навичок великої моторики наступає у певному порядку у всіх людей.

Развиток в цілому рухається зверху вниз. Перше, що зазвичай дитина вчиться контролювати — це рухи очей.

Велика моторика є основою, на яку згодом накладаються більш складні й тонкі рухи дрібної моторики.

Роль руху у нашому житті

Ми вже знаємо, що здатність рухатися - найважливіша властивість тваринного організму. Розвиток функції руху підпорядкувало собі пристрій і всю життєдіяльність організму.

По-перше, біологічно людина залишається представником тваринного світу. Тому будова і функції нашого організму протягом мільйонів років еволюції формувалися в нерозривному зв'язку з їхньою участю у здійсненні рухових актів. Не доводиться дивуватися, що певний обсяг рухової діяльності становить для людини найважливіше умова збереження нормального здоров'я і працездатності. Ми ще повернемося в останній розмові до того, наскільки велика сьогодні загроза гіпокінезії, яку несе з собою технічний прогрес.

По-друге, рух лежить в основі трудової діяльності. Як ми вже знаємо, самим своїм піднесенням над світом інших тварин людина завдячує саме праці. На зорі формування людини трудова діяльність була насамперед м'язової роботою. Рухи верхніх кінцівок, займали все більше місця в праці, сприяли поступово того, що людина освоїла вертикальну позу і прямоходіння. Без руху не було б передумов для праці і, стало бути, для формування людини.

По-третє, рух - необхідний ділянку нашої психічної діяльності. Батька російської фізіології В. М. Сєченову, про роботу якого ми ще не раз будемо говорити, належать відомі слова: «Все нескінченна різноманітність зовнішніх проявів мозкової діяльності зводиться остаточно до одного лише явища - м'язового руху. Сміється дитина при вигляді іграшки, посміхається Гарібальді, коли його женуть за зайву любов до батьківщини, чи тремтить дівчина при першій думки про кохання, створює Ньютон світові закони і пише їх на папері - скрізь остаточним фактом є м'язове рух».

Коли великого співака і артиста Ф. В. Шаляпіна запитували, як він домагається виняткової виразності своїх жестів на сцені, він говорив: «Жест є не рух тіла, а рух душі». Безпосередніми виконавцями функцій руху є м'язи. Однак вони аж ніяк не грають у нашому ансамблі при виконанні рухів. Діяльність нерозривно пов'язана насамперед з кістково-суглобовими механізмами. Не випадково ми часто говоримо про опорно-руховому апараті, в який включаємо три системи: кісткову (скелет), зв'язково-суглобову і м'язову.

Як пересуваються тварини?

Пересування, тобто здатність переміщатись з одного місця на інше, — одна з найважливіших ознак переважної більшості тварин і відіграє величезну роль в їх житті.

Завдяки активному переміщенню з місця на місце відбувається швидка зміна умов життя, що веде до удосконалення всієї організації тварин, насамперед їхньої нервової системи та органів чуттів. Пересування сприяє активному відшукуванню їжі та її захопленню; отже, живлення стає інтенсивнішим, що приводить до посилення обміну речовин. Тваринам, здатним до швидкого пересування, легше захищатися від несприятливих умов існування, від різних ворогів. Крім того, завдяки переміщенню проходить розсе­лення виду, захоплення нових територій з дещо відмінними умовами життя, а це сприяє вияву мінливості — передумові виникнення нових підвидів і видів.

«Механізм» пересування тварин посилено вивчається біонікою з метою створення автоматів, які найефективніше переміщалися б у різноманітних складних умовах: на морському дні, в товщах води та ґрунту.

Залежно від умов середовища та способу життя у процесі еволюції в тварин виробився певний спосіб пересування: плавання, повзання, лазіння, ходіння, біг, стрибання, планерування, літання.

Особливо різноманітно пересуваються наземні чотириногі тварини. Переважна більшість їх може не тільки ходити, а й бігати, стрибати, плавати, деякі планерують. У них спостерігаються різні види ходи (алюру): дуже повільний, швидкий або повільний рисеподібний крок, швидка рись, стрибок, інохідь, галоп.

Найповільніший вид ходи — це крок, при якому тварини по черзі дуже повільно спираються на три або чотири ноги, виносячи одну з них уперед. Так рухаються, наприклад, черепахи. Невипадково повільність їх пересування увійшла у приказку. Приблизно 400 м проходять вони за годину. Але навіть

серед плазунів є тварини, які пересуваються дуже швидко. До них належать багато ящірок — мешканців відкритих просторів (степів, пустель, напівпустель). Такі ящірки не повзають на череві, а бігають на витягнутих ногах з високо піднятим черевом. За швидкість пересування деякі з ящірок одержали відповідні назви: прудка ящірка, швидка ящірка. До швидкобігаючих належать агами, піщана, такирна та інші круглоголівки, наземні види ігуан, справжні ящірки та інші. Для них характерно пересування швидкою риссю, а деякі з них при швидкому бігові підіймають передні кінцівки і рухаються лише на задніх (деякі ігу­ани, південноамериканські ящірки-бігуни).

Найшвидшим видом пересування є галоп. Він характерний для деяких ссавців: майже всіх копитних, хижаків, білячих, зайцеподібних.

Чемпіоном серед них є гепард. Це хижак з родини кошачих, який плямистим хутром нагадує леопарда. Але багато в чому гепард відрізняється від інших кошачих: тулуб у нього порівняно короткий (близько 130 см), голова невелика, а ноги сильні, довгі й тонкі, з кігтями, які не втягуються. Ці ознаки наближають його до псових і забезпечують швидкий біг. Здобич свою він, подібно до інших кошачих, спочатку скрадає, а потім доганяє, розвиваючи на короткий час величезну швидкість — близько 112 — 115 км/год. Йому потрібно лише дві секунди, щоб біг його сягав вже 70 км/год; 650 м він пробігає за 20 секунд.

Одним із способів пересування деяких чотириногих тварин є стрибки у довжину й висоту. І в цьому способі переміщення є рекордисти. У стрибках у довжину особливо відзначаються кенгуру, зокрема великий сірий та великий рудий. Хоча передні кінцівки цих тварин розвинені настільки, що вони можуть і на них спиратися, коли пасуться, однак стрибки на задніх кінцівках — основний спосіб їх пересування. У цих велетенських тварин на довгих і вузьких І задніх кінцівках з міцними кігтями надзвичайно розвинута мускулатура, що І дає їм можливість здійснювати неймовірної довжини стрибки. Іноді вони можуть стрибати на 12 м у довжину, розвиваючи при цьому швидкість до 50 км/год, але не на довгий час. Деревні кенгуру можуть стрибати на 15 -18 м, але не в довжину, а зверху вниз, з однієї гілки на другу.

Стрибати у довжину доводиться і деяким добрим бігунам — хижакам і

копитним. Так, відомий «спринтер» вилоріг під час бігу може робити стрибок до б м завдовжки, а чорноп’ята антилопа — понад 10 м. Довгі стрибки роблять усі представники родини кошачих, зокрема великі — рись, леопард, тигр, лев, гепард стрибають на значну відстань (гепард до 9 м).

У кожному класі хребетних є свої рекордисти. Так, у класі риб вистрибувати з води на значну висоту можуть такі прісноводні риби, як білий амур і товстолобик. Висота їхніх стрибків досягає 4 м, а довжина — 8 м. У класі земноводних африканська велетенська жаба голіаф стрибає на 4 м. Ті, хто бачив стрибки голіафа, кажуть, що вони подібні до польоту. З птахів вистрибувати з води на льодову кромку висотою до 2 і більше метрів можуть пінгвіни.

Пересуватися по землі з певною швидкістю можуть і безногі тварини. Рекордистами серед них є деякі змії. Здатність пересуватися у повітрі при­таманна багатьом тваринам, навіть типовим водяним мешканцям. Так, у тропічних і субтропічних морях живуть літаючи риби.

Планеруючи польоти можуть робити земноводні, з плазунів найкращим планеристом вважається летючий дракон. Планеруючи стрибки роблять також і деякі ссавці, зокрема шерстокрили — мешканці тропічних лісів Яви, Суматри, Калімантану, Філіппін. їх літальна перетинка вкрита шерстю і сполучає шию, кінцівки і хвіст. Вони — чемпіони серед «планеристів». Стриба­ючи з верхівки дерева, шерстокрили широко розставляють ноги й витягують хвіст, від чого розтягується літальна перетинка, і тоді, майже не знижуючи висоти, вони можуть пролітати до 130-140 м.

Значно поступаються шерстокрилам гризуни-летяги, які дуже подібні до білок. Максимальна відстань їх польоту — 30-60 м.

Справжній політ — це активний рух за допомогою крил. Першими в такий спосіб почали пересуватися комахи. Для них характерна наявність двох або однієї пари крил та сильно розвинених м’язів. У найкращих літунів на такі м’язи припадає 15 — 25% ваги тіла. Рекордистом швидкості серед комах є бабка коромисло: за секунду вона пролітає 32 м, отже, 114 км за годину. Відомі факти, коли австралійських бабок ловили у відкритому морі за 1500 км від материка.

З метеликів найшвидкіснішими літунами є бражники — великі та сильні нічні комахи, передні крила в яких довгі та вузькі і разом з задніми зчеплені в єдину літальну площину. Швидкість польоту таких бражників, як молочайний, олеандровий, мертва голова, сягає до 60 км/год. Ці метелики можуть долати за короткий час велику відстань.

Політ — типовий спосіб пересування птахів. Вся їх організація — зов­нішня і внутрішня будова, фізіологія — підпорядковані польоту. Це — об­тічна форма тіла, легкий і теплий пір’яний покрив, невелика голова з роговим дзьобом, відсутність зубів, перетворення передніх кінцівок у крила, легкий і міцний скелет, полегшені задні кінцівки, могутні груди й м’язи, які Приводять у рух крила, велике серце, що виконує важку роботу під час польоту, інтенсивний обмін речовин.

Перебувати довгий час у повітрі можуть буревісники, альбатроси, грифи, орли, але це завдяки ширяючому польоту (пасивному), при якому птахи використовують вітер або висхідні повітряні потоки, а змахів крилами не роблять. У таких птахів крила довгі, з великою літальною площиною, але грудні м’язи і серце розвинені слабше.

З ссавців до справжнього і тривалого польоту пристосовані тільки ру­кокрилі, їх своєрідні крила — це еластична шкіряста перетинка між видов­женими чотирма пальцями передніх кінцівок, яка переходить на передпліччя, плече, боки тіла, охоплює задні кінцівки (без стоп) і хвіст. На грудній кістці вони мають кіль, до якого прикріплюються грудні м’язи, що приводять у рух крила. Інші пристосування рукокрилих до польоту — це добре розвинені легені й серце, інтенсивний обмін речовин, ехолокаційний апарат для орієнтації. Більшість цих звірків видають ультразвуки, які, відлунюючись від предметів на їх шляху, уловлюються чутливими нервовими закінченнями, розміщеними головним чином у вушних раковинах (так званий козелок), що дає можливість не наштовхуватись на різні перешкоди (ці тварини нічні, органи зору розвинені погано).

Плавання — найстародавніший вид пересування тваринних організмів, але властивий він не тільки водяним тваринам, які постійно живуть у воді, в ній добувають їжу, в ній розмножуються, а й багатьом наземним.

Чемпіонами з плавання вважаються стародавні мешканці морів — кальмари. Завдяки своєму «реактивному двигуну» — лійці — вони можуть роз­вивати величезну швидкість — до 200 км/год. Формою тіла вони нагадують ракету. Рухаються заднім ходом — загостреним хвостом уперед. Ромбовидні плавці хвоста відіграють роль стабілізатора. Чудовими плавцями є кити і дельфіни. Швидше за них плавають риби.

Роль руху у нашому житті

Ми вже знаємо, що здатність рухатися - найважливіша властивість тваринного організму. Розвиток функції руху підпорядкувало собі пристрій і всю життєдіяльність організму.

По-перше, біологічно людина залишається представником тваринного світу. Тому будова і функції нашого організму протягом мільйонів років еволюції формувалися в нерозривному зв'язку з їхньою участю у здійсненні рухових актів. Не доводиться дивуватися, що певний обсяг рухової діяльності становить для людини найважливіше умова збереження нормального здоров'я і працездатності. Ми ще повернемося в останній розмові до того, наскільки велика сьогодні загроза гіпокінезії, яку несе з собою технічний прогрес.

По-друге, рух лежить в основі трудової діяльності. Як ми вже знаємо, самим своїм піднесенням над світом інших тварин людина завдячує саме праці. На зорі формування людини трудова діяльність була насамперед м'язової роботою. Рухи верхніх кінцівок, займали все більше місця в праці, сприяли поступово того, що людина освоїла вертикальну позу і прямоходіння. Без руху не було б передумов для праці і, стало бути, для формування людини.

По-третє, рух - необхідний ділянку нашої психічної діяльності. Батька російської фізіології В. М. Сєченову, про роботу якого ми ще не раз будемо говорити, належать відомі слова: «Все нескінченна різноманітність зовнішніх проявів мозкової діяльності зводиться остаточно до одного лише явища - м'язового руху. Сміється дитина при вигляді іграшки, посміхається Гарібальді, коли його женуть за зайву любов до батьківщини, чи тремтить дівчина при першій думки про кохання, створює Ньютон світові закони і пише їх на папері - скрізь остаточним фактом є м'язове рух».

Коли великого співака і артиста Ф. В. Шаляпіна запитували, як він домагається виняткової виразності своїх жестів на сцені, він говорив: «Жест є не рух тіла, а рух душі». Безпосередніми виконавцями функцій руху є м'язи. Однак вони аж ніяк не грають у нашому ансамблі при виконанні рухів. Діяльність нерозривно пов'язана насамперед з кістково-суглобовими механізмами. Не випадково ми часто говоримо про опорно-руховому апараті, в який включаємо три системи: кісткову (скелет), зв'язково-суглобову і м'язову.

Зовнішні посилання

рух материал з Вікіпедії