Рута

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рута, -ти, ж. 1) Раст. a) Ruta graveolens L. Вх. Пч. І. 12. Мил. 35. ЗОЮЗ. I. 134. Зелене, як рута. Ном. 13156. б) — пташина. Fumaria officinalis. ЗЮЗО. І. 123. в) — польова. Onobrychis sativa. Лв. 100. 2) Родъ писанки съ рисункомъ, въ которомъ заключается близкій къ трезубцу знакъ трискелъ или трикветръ. КС. 1891. VI. 366. Ум. Рутка, рутонька, руточка. Чуб. V. 401, 857; III. 150.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РУ́ТА, и, жін. (Ruta, L.). 1. Багаторічна напівкущова або трав'яниста рослина родини рутових, яка містить у собі ефірну олію; використовується в медицині та парфюмерії. Заясніли під гарячим червневим сонцем мітелки червоної рути (Наука і життя, 11, 1971, 48); Кругом його ніби розливались пахощі м'яти та повних гвоздиків, неначе Соломія стояла десь тут недалечко, заквітчана рутою, м'ятою та гвоздиками (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 317); * У порівняннях.В тиші ночі непомітно доспівали, щирим соком наливалися зелені, мов рута, бурякові плантації (Яків Качура, Вибр., 1953, 262); Рутою зазеленівся [ліс] поблизу (Олесь Гончар, III, 1959, 409); // нар.-поет. Уживається як символ привабливості, краси. Дівчина-рута; * У порівняннях. Дочка була, як рута, — швидко взяли на сторону багаті люди (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 14). 2. Настій, відвар цієї рослини. Дайте мені рути, Щирої отрути, Щоб мені мого нелюба Серденьком забути(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 369).

"Словопедія"

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія): РУТА Орфографічний словник української мови: РУТА Словник іншомовник слів: РУТА Українсько-російський словник: РУТА

УКРЛІТ.ORG_Cловник

РУ́ТА, и, ж. (Ruta L.).

1. Багаторічна напівкущова або трав’яниста рослина родини рутових, яка містить у собі ефірну олію; використовується в медицині та парфюмерії. Заясніли під гарячим червневим сонцем мітелки червоної рути (Наука.., 11, 1971, 48); Кругом його ніби розливались пахощі м’яти та повних гвоздиків, неначе Соломія стояла десь тут недалечко, заквітчана рутою, м’ятою та гвоздиками(Н.-Лев., VI, 1966, 317);*У порівн. В тиші ночі непомітно доспівали, щирим соком наливалися зелені, мов рута, бурякові плантації (Кач., Вибр., 1953, 262); Рутою зазеленівся [ліс] поблизу (Гончар, III, 1959, 409); // нар.-поет. Уживається як символ привабливості, краси. Дівчина-рута; *У порівн.Дочка була, як рута,— швидко взяли на сторону багаті люди (Вас., Вибр., 1954, 14). 2. Настій, відвар цієї рослини. Дайте мені рути, Щирої отрути, Щоб мені мого нелюба Серденьком забути (П. Куліш, Вибр., 1969, 369). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мо


СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Ру́та, -ти, ж. 1) Раст. a) Ruta graveolens L. Вх. Пч. І. 12. Мил. 35. ЗОЮЗ. I. 134. Зелене, як рута. Ном. 13156. б) — пташи́на. Fumaria officinalis.ЗЮЗО. І. 123. в) — польова́. Onobrychis sativa. Лв. 100. 2) Родъ писанки съ рисункомъ, въ которомъ заключается близкій къ трезубцу знакъ трискелъ или трикветръ. КС. 1891. VI. 366. Ум. Ру́тка, ру́тонька, ру́точка.Чуб. V. 401, 857; III. 150.

«Словники України on-line»

ру́та – іменник жіночого роду

________________________________________ відмінок однина множина називний ру́та родовий ру́ти давальний ру́ті знахідний ру́ту орудний ру́тою місцевий на/у ру́ті кличний ру́то*

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

Рута рути, ж. (греч. rhuga) (старин. церк.). Церковная земля или особая плата на содержание причта. Рута руты, ж. (латин. ruta) (бот.). Южное полукустарниковое растение с желтыми цветами и с листьями, содержащими эфирное масло.

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

рута Существительное ж.р.; бот. 1. rue