Русальний
Русальний, -а, -е. Относящійся къ русалкамъ. Чуб. III. 185. Русальний тиждень, великдень. Грин. І. 45. Русальні розигри — по Лукашевичу четвергъ троицкой недѣли, т. е. то-же, что и русальний великдень. Грин. III.
РУСА́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до русалка. Кров кипіла та бурхала, мовби в передчутті чогось страшного, всього, що може статися з коханцями в русальну ніч (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 323). ♦ Русальний великдень; Русальні розигри — те саме, що Русалчин великдень (див. русалчин).
Руса́льний ти́ждень — тиждень після Трійці, коли по землі ходять русалки. У перший по Трійці четвер русалки святкують свій Великдень. По закінченні тижня після Трійці русалок урочисто виряджали із села. Троїцькі обряди мали додавати здоров'я людині й родючості полю, вберегти дім від зла. Вважалося, що русалки опікали поля, ліси і води.
Етнографія
За одними етнографічними даними, Русальний тиждень починається від Троїцької — Клечальної неділі та Русалчиного або Мавського Великодня, що припадав у четвер Зеленого тижня (див. ЕУ 1, стор. 236), за іншими – протягом наступного, вже після Зеленої неділі. Русалії відбувалися в Україні в супроводі різних обрядових дій: переодягання однієї з дівчат за русалку, вбирання вінків, оперізування перевеслом з трави чи збіжжя, походу з танцями, співання русальних пісень тощо. Подекуди «Русальний тиждень» завершувався «проводами русалок» — прогнанням русалок або «русальними розіграми», тобто закінченням гуляння і забав русалок.
За народними віруваннями, в русальний тиждень, коли цвіте жито, русалки виходять з води і гуляють по полях та лісах. Вони полюють на молодих парубків та дівчат і можуть залоскотати їх на смерть, чи заманюють їх у своє підводне царство. Особливо небезпечно купатися в річках цього тижня, бо русалки залоскочуть і залишать в себе.
Підстерігаючи перехожого за околицею села, русалка запитувала його: «Полин чи петрушка?» Якщо покажеш полин, русалка зникає, якщо ж відповіси «петрушка», то вона каже: «Ти моя душка!» і може залоскотати на смерть.
Найпоширенішою була думка про те, на Русальному тижні у полі, лісі і понад ставами та ріками ходять неприкаяні душі самогубців і дівчат-утоплениць, що перетворилися в русалок.
Русальна або Клечальна Неділя - свято переходу весни в літо. Неділя починала в язичників ряд свят, які складали Русальний Тиждень.
Слов'янські обряди
Щоб русалки не чинили шкоди людям і в полі, селяни влаштовували «проводи русалок», а перший після русального тижня понеділок називався днем Проводів русалок. На Поліссі – у краї, де найповніше збереглися ці реліктові обряди, – ще наприкінці 19 століття звичай проводів русалок був в активному вжитку.
Особливо небезпечними були русалки в перший по Зелених святах четвер – це Нявський четвер, або Русальний Великдень. В цей день русалки та нявки (мавки) ходять полями, граються біля води та на узлісках – «їхні душі випущені на волю». І це єдина пора, коли вони можуть набувати людську подобу і споживати звичайну їжу. Тому аби не потрапити до їхніх рук, треба носити з собою оберіг - полин (Євшан-зілля) та любисток, що відганятиме їх. Зіллям прибирали й хати, так у Київщині збирали пахучі трави і встеляли ними підлогу в хаті, особливу перевагу надавали любистку. Пахучою м'ятою, шовковою травою клечали вікна, образи, покуть. Надворі клечали деревом - липою, кленом. Ставили гілки на воротях, стежки устеляли травою. На Хмельниччині також відзначаються Зелена Субота та Неділя.
Також на Русалії для русалок і мавок («щоб бавилися й нас не зачіпали») дівчата влаштовували ритуальне дійство «завивання вінків», яке в одних місцевостях робили в четвер напередодні Трійці, а в інших – після неї. Вони гуртом йшли до лісу і завивали вінки з тонких гілочок на живих березах, які мали зберігатися аж до понеділка, коли влаштовували проводи русалок.
Перед тим, як йти до лісу на вінкоплети, вранці готували обрядові пиріжки і яєшню, яка, як пише Василь Скуратівський у своїй книжці “Русалії”, була обов'язковою в трійчанських обрядах.
На Нявський Великдень, «щоб не розгнівати померлих душ», остерігались працювати, особливо сіяти борошно в діжу – «бо з'явиться багато русалок». Зранку жінки пекли паски-бабки, фарбували в жовте крашанки, але шкарлупки від яєць не викидали на воду – як на Великдень – «бо довкола них збереться гурт русалок».
Деінде, на підвіконня клали гарячий хліб – вважаючи, що від пари і запаху русалки будуть ситі. Протягом Русального тижня, особливо в четвер, по всіх регіонах Україні жінки розвішували на деревах полотно, аби нявки взяли його собі для сорочок. В народі русалок уявляли як дівчат надприродної краси – з білим або трохи синюватим кольором тіла і розкішною розпущеною косою. Вони одягнені у прозорий одяг або ж були зовсім голі.
В деяких українських селах побутував такий звичай: дівчата зі сходом сонця несли в поле житній хліб, спечений на святій воді. Його розламували на невеличкі шматочки й розносили по нивах – «для русалок, щоб жито родило».
Дівчата плели віночки, вибирали з поміж себе найгарнішу і найстрункішу – прикрашали її квітами та стрічками. Як тільки сходив місяць, у білих сорочках та намистах, взявшись за руки, виходили вони за село, а попереду йшла обрана ними «русалка». Всі дівчата мали розплетене волосся і вінок на голові.
Похід дівчат нагадував хоровод – перша пара зводила вгору руки, утворюючи своєрідну «браму», через які попарно проходили інші учасниці. Дійство супроводжувалося русальними піснями, розпалюванням багаття, через яке дівчата стрибали. До них долучались і хлопці. Це нагадує купальські забави, але з тією відмінністю, що свої віночки дівчата кидали на парубків і розбігалися геть. Натомість «русалка» намагалася упіймати котрусь із подруг і полоскотати.
Опівночі всі поверталися в село, вважаючи, що тепер русалки перебуватимуть у своїх угіддях до наступного Нявського Великодня.
Традиції русального тижня
Весь тиждень можна і потрібно було ходити на цвинтар, щоб пом'янути померлих. До речі, весь Русальний тиждень можна було навіть ставити свічки за упокій померлих не своєю смертю - втопився, повісився або ж вибрав інший вид відходу в інший світ, і за тих, хто був не хрещений.
Не можна було в русальний тиждень купатися, так як водяна нечисть могла затягнути на глибину.
Молодь збиралась на лісовій галявині і збирала квіти, потім дівчата робили вінки, а хлопці розвішували їх на березових гілках. При цьому потрібно було співати весняні пісні, що закликають багатий урожай, де обов'язково згадувалася русалка.
У перший день цього тижня був звичай влаштовувати пишне вигнання русалки. Для цього збиралися дівочим колективом, вибирали ту, у якої найдовше волосся, і надягали на неї андарак (вид спідниці, який шиєтсься з грубої полосатої шерстяної тканини). Також розпускали їй косу, щоб прикрасити голову вінком з волошок і хмелю. Потім її вели в поле, барабанячи в дошки, палили вогні. Прийшовши на місце, всі знімають одягу і тікають, а обрана русалка також зриває з себе андарак і вінок, які запускає в жито, намагаючись наздогнати інших і залоскотати. Мета ж тікаючих дівчат - щоб їх не наздогнали. Після біганини дівчата бігли до вінка і спалювали його. Таким чином, гнали русалку додому.
В цей же день, щоб викликати дощ і вигнати хвороби, які можуть прийти разом з водяною нечистю, вдови та сироти розпускали волосся і бігли в поле з криками, плескаючи в долоні і стукаючи в заслінки. Там вони всі ставали в коло, розводили багаття і кидали опудало русалки, яке виготовляли тут же з трави. Коли русалку проводили незаміжні дівчата, всі збиралися на житньому полі і водили хороводи, плели з квітів і трав вінки, додаючи колосся жита. Вінки наприкінці свята кидали у власні городи, щоб добре росла капуста, картопля, морква та інші овочі.
Існував такий обряд Русального тижня: в суботу дівчата рано вранці плели вінки й несли їх на кладовище, розвішуючи на хрестах. Вважалося, що прийде русалка і забере вінок, щоб забрати його з собою. Якщо цього не відбувалося, то вінки в неділю знімали і кидали у воду.
При всьому негативному ставленні до русалкам, все ж вважалося, що вона може стати і помічницею. Якщо в будинку був хворий, то, починаючи з понеділка Русального тижня, можна було збирати трави, які вважалися цілющими, адже "по ним русалка пройшлася". Тільки потрібно було щоранку до світанку збирати по одному виду трав. До кінця тижня можна було скласти цілий букет чарівних трав і квітів.
Русалці можна було "віддати свої неприємності", щоб ті потонули в глибині річковій. Для цього йшли в ліс, поки не встало сонце, рвали гілки верби або берези і розповідали їм про своє горе. Потім пов'язували їх в сніп і кидали у воду, потрібно було дочекатися, щоб попливли негаразди, і обов'язково в цьому переконатися. Тільки підштовхувати не можна, русалка сама забере.
Якщо жінка не могла завагітніти, то в четвер вона йшла до водойми і біля нього збирала трави, які вдома заварювала і додавала у воду для купання. Вважалося, що завдяки таким травам вона зможе незабаром зачати здорового малюка.
Див. також
Ілюстрації
|
|
|
