Рум’яніти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Рум’яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Дѣлаться румянымъ. Коли б же діялось по моїй волі, коли б моя сила, то я б рум’яніла. МВ. II. 156. Рум’яніє, як червона маківка. МВ. (О. 1862. III. 46). 1. Те саме, що рум’яни́тися 1. Якби мені шовку, вишити б я вміла, якби кохав мене щиро, я би рум’яніла (У. Кравч., Вибр., 1958, 125); Миронич з утіхою стежив, як оживав хлопець, рум’яніло зажовкле лице, блискотіли очі (Горд., II, 1959, 117).

2. перен. Ставати рожево-червоним або багряним під час сходу чи заходу сонця. Земля усміхається, радо приймає ту ласку [сонця] і вся рум’яніє в західному сяйві (Дн. Чайка, Тв., 1960, 173).

3. перен. Ставати червоним, рожевим (про плід).

4. перен. Набувати червонуватого, золотисто-коричневого відтінку під час смаження або випікання.

5. перен. Виділятися червоним, рожевим забарвленням або червонуватим, золотисто-коричневим відтінком; // Цвісти червоним, рожевим цвітом. Любов моя, вірна подруго, ходімо в життя ізі мною, Де рожі мої рум’яніють і дощик іде стороною (Мал., Запов. джерело, 1959, 48). (З російської - краснеть)


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Ruman181118.jpg



Джерела та література

http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh/%D1%80%D1%83%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8

Зовнішні посилання

https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B5%D1%82%D1%8C&newwindow=1&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwjc36v0693eAhXJliwKHaS2CT4Q_AUIDigB&cshid=1542540761617000&biw=1777&bih=787#imgrc=uPZGg0SrG5mgRM: