Рубчик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Рубчик, -ка, м. Ум. отъ руб.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Зменш.-пестл. до рубець 1—4. На ранок метелиця вщухла.. Білі замети з гострими рубчиками, ніби випрасувані, тяглися від хати аж до соломи (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 31); Як придивитися вдень, можна помітити рубчик у баби на губі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 48); Недостатній приплив крові до серцевого м'яза при спазмі серцевих судин спричиняє дрібні, але численні ділянки змертвіння у м'язовій тканині, які заміщуються рубчиками із сполучної тканини (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 198); Новенькі солдатські штани з ледь помітними залишками напрасованого рубчика, пом'яті й забруднені (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 48); — Охріме, виверни кишеню, може, в рубчику хоч одна табачина заночувала? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 314). ♦ До рубчика — те саме, що До [останнього] рубця (див. рубець). — А як треба все-таки вийти з хати на дощ, що ви робите, щоб вас до рубчика не промочило? — допитувалася Шура (Остап Вишня, I, 1956, 388). 2. Рельєфна смужка по тканині. Для модного пальта.. пропонується зробити вибір між тканинами згладженої структури (драп, сукно) і рельєфними типу твиду, ратину, габардину з яскраво вираженим рубчиком (Мистецтво, 5, 1968, 40).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Рубчик, -ка, м. Ум. отъ руб.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

РУ́БЧИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до рубе́ць 1-4. На ранок метелиця вщухла.. Білі замети з гострими рубчиками, ніби випрасувані, тяглися від хати аж до соломи (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 31); Як придивитися вдень, можна помітити рубчик у баби на губі (Гончар, Тронка, 1963, 48); Недостатній приплив крові до серцевого м’яза при спазмі серцевих судин спричиняє дрібні, але численні ділянки змертвіння у м’язовій тканині, які заміщуються рубчиками із сполучної тканини (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 198); Новенькі солдатські штани з ледь помітними залишками напрасованого рубчика, пом’яті й забруднені (Загреб., Європа 45, 1959, 48); — Охріме, виверни кишеню, може, в рубчику хоч одна табачина заночувала? (Тют., Вир, 1964, 314).

◊ До ру́бчика — те саме, що До [оста́ннього] рубця́ (див. рубе́ць). — А як треба все-таки вийти з хати на дощ, що ви робите, щоб вас до рубчика не промочило? — допитувалася Шура (Вишня, І, 1956, 388).

2. Рельєфна смужка по тканині. Для модного пальта.. пропонується зробити вибір між тканинами згладженої структури (драп, сукно) і рельєфними типу твиду, ратину, габардину з яскраво вираженим рубчиком (Мист., 5, 1968, 40).

В ру́бчик — із тканини з рельєфною смужкою. Все життя він ходив у синіх сорочках, тепер на ньому була біла сорочка в рубчик (Сенч., Опов., 1959, 72); На ній були чобітки з високими каблуками, спідниця в рубчик, тепла байкова кофта (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 346).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

 рубчик -а, ч. 1) Зменш.-пестл. до рубець 1-4). 2) Рельєфна смужка по тканині. •• В ру́бчик — із тканини з рельєфною смужкою.

Ілюстрації

РУБЧИК.jpg РУБЧИК1.jpg РУБЧИК2.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Рубець

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Рубець (лат. cicatrix), або рідше шрам[1] — кінцевий етап загоєння глибоких дефектів шкіри чи слизової оболонки, які спричинила дія фізичних (порізи, розриви, хірургічні розрізи), хімічних (опіки їдкими речовинами), біологічних (висип з руйнуванням глибоких шарів шкіри, що заподіяли різні мікроорганізми, найпростіші, гельмінти, тощо) чинників, що обумовлюють розвиток рубцевої тканини на місці дефекту. У дерматології його включають до вторинних елементів висипу.