Роєчок

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Роє́чок, -чка, м. Ум. отъ рій. чол. Зменш.-пестл. до рій 1, 2.

  • род. рою і роя. Сім'я бджіл або інших подібних комах, які з маткою утворюють окрему групу. — А пасіку на кого кинемо, Свириде? Роя дожидаю, повинен рій сьогодні бути (Панас Мирний, I, 1954, 280); Радіосигналізатор повідомляє про сформування нового рою у вулику (Хлібороб України, 5, 1966, 47); * У порівняннях. Усіх [рідних] одірвали від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом, а все-усе село знялося, наче рій, і гудучи дивилося услід (Марко Вовчок, I, 1955, 362); Громада загуділа, як рій. Кожний мав щось казати, щось вигукувати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 114). Роєм роїтися — у масі рухатися без упину. Школа була ще зачинена, і дзвоник не дзвонив, а дітвора, проте, купчилася коло його, роєм роїлася і гула (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 98).
  • род. рою. Безліч літаючих комах, зграя птахів. Задушливий пекучий день наприкінці травня. Повітря дрижить над землею розтопленим склом, і в його переплетених струменях в'ються незчисленні рої мошки та комарів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 28);
  • Велика кількість сніжинок, іскор і т. ін., що кружляють у повітрі. Гралися рої сніжин довкола електричного ліхтаря на подвір'ї (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 249); І раптом — іскор налітає рій. То поїзд лине з гуркотом і свистом (Максим Рильський, I, 1960, 201).

Медіа

Джерела

http://sum.in.ua/s/rij