Розбивати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Розбива́ти, -ваю, -єш, сов. в. розбити, -зіб’ю, -єш, гл. 1) Разбивать, разбить. Тому дали яйцерайце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. І. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Чорне море вітербуря колихає, там турецький корабель розбиває. Чуб. V. 935. Глек розбити з ким. Поссориться съ кѣмъ. Ном. № 9539. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ. Ном. № 9538. 2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати. Чуб. ІІІ. 356. 3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. ЗОЮР. І. 76. Розбойничок лихий чоловічок: як вечеріє коня напуває, а як смеркає коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця. Чуб. V. 741. 4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває. МВ. І. 140. 5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл ізза крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Чуб. V. 206. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає. МВ. II. 70. 6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Ном. № 335. Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Чуб. V. 877. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розібє ті чари. Стор. II. 215. 7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати. АД. І. 212.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках РОЗБИВАТИ, аю, аєш, недок., РОЗБИТИ, зіб'ю зіб'єш, док., перех. 1. Ударяючи чим-небудь об щось чи упускаючи на землю, підлогу, порушувати його цілісність. Дружки беруть її [Марусю] попід руки. Тим часом татари розбивають вікна і вскакують у хату (Нечуй-Левицький, II, 1956, 434); Не питаючись, чи Давид хоче вечеряти, тітка запалює на припічку трусок, ставить на нього пательню і розбиває крашанки (Михайло Стельмах, І, 1962, 139); Ми з братом жирували й розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 18); Коло берега кригу розбив штормик (Юрій Яновський, II, 1958, 188); // Ударяючи по чому-небудь, ділити, дробити, роздавлювати його на частини, шматки. Якийсь час працюють мовчки. Зет приносить нову брилу і знов розбиває її (Леся Українка, I, 1951, 447); Гірська земля тверда, мов камінь. Кожну грудку Катерина розбивала, розсікала на дрібні шматочки (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 48); Микула виніс із хижі й розбив на дерев'яному чурбані дві корчаги — на цій землі вони батьку Анту не були потрібні (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 22); // безос. Дерево превисоченне було; його так до половини у мілку щепу розбило (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 414). ♦ Глек розбити див. глек; Лобом горіхи розбивати — марно витрачати зусилля, час на що-небудь, займатись пустою справою. — А кажуть, що комендант до вас кожну ніч ходить. — Ну, досить лобом горіхи розбивати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 456); Розбивати (розбити) лід див. лід; Розбивати (розбити) окови (кайдани і т. ін.) — позбуватися того, що сковує чиюсь волю; звільнятися від чогось, подолавши чийсь опір. Ми розбили вже окови, Ворогів ми спиним сказ, Прапор наш, залитий кров'ю, Не одбить нікому в нас (Українські народні думи.., 1955, 372); Не насмілюються [люди] звести очі на Хо, глянути страхові в вічі... Хо знає, що тільки одиниці зважуються на це, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 150); Розбити горщик (горщика) [з лемішкою] — те саме, що Глек розбити (див. глек). [Старшина:] Так кажи товком, за віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили?.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 504); Розбити макітру див. макітра. 2. Пошкоджувати, руйнувати, приводити до непридатного стану що-небудь поштовхами, ударами, струсом і т. ін. Буря розбила корабель, усі загинули, і тільки Євгешка врятувався (Олесь Донченко, VI, 1957, 51); Козаки розбили винницю й випустили в мерзлі рівчаки спирт і вино (Юрій Яновський, I, 1958, 88); Ось танк чорніє між ланів, не здатний вже до бою. Артилерист його розбив наводкою прямою (Володимир Сосюра, II, 1958, 262); // безос. Машину їхню розбило, шоферову дворічну дитину тяжко поранило осколком на руках у матері (Олесь Гончар, IV, 1960, 43). 3. Ушкоджувати, ранити, дуже забивати яку-небудь частину тіла. Ішли [заробітчани], розбиваючи ноги до крові (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 5); Якийсь з москалів перечепив її на бігу, — зо всього маху вона грякнулася на землю, розбила ніс (Панас Мирний, I, 1954, 66); // Уражати все або яку-небудь частину тіла, роблячи його нерухомим, безсилим (про параліч). Параліч розбив мою ліву руку. Тепер я не можу ні зігнути її, ні підняти вгору, і зовсім атрофувались нерви (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 89). ♦ Розбивати лоба (лоби) див. лоб. 4. Позбавляти кого-небудь сил, енергії; знесилювати, виснажувати. Так мене житє [життя] розбиває, та так опоясує горем, що ледво, ледво [ледве] тримаюся (Василь Стефаник, III, 1954, 102); Прочитавши це все, я почув до русинів несказанний жаль, котрий разом із страшною жарою зовсім розбив мене (Осип Маковей, Вибр., 1956, 224). ♦ Розбивати (розбити) серце (душу) — завдаючи кому-небудь болю, страждань, робити його нещасним. [Тетеря:] Мамо, мамо!.. Хіба в мене не болить серце, як і в вас? Хіба ж нещастя не розбило мені серця? Ви втеряли [втратили] дочку, а я молоду жінку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 441); Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті летячи Розбили душу? (Тарас Шевченко, II, 1963, 262). 5. Завдавати поразки кому-, чому-небудь, перемагати когось, щось у боротьбі, битві. [Кривоніс:] Армаду кораблів султана, що розбивала великий флот венеціанців, ми скільки разів на попіл перетворювали... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 226); — Хтомочко, мій дорогий, якби бог дав хутчій розбити ворога і здоровому додому прийти... (Олесь Гончар, III, 1959, 204); // Здобувати перемогу у грі або в змаганнях; // Убивати, знищувати у битві, бою. Партизани напали на село. Фашистів розбили, а всіх коней забрали собі (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 8); Савченко з передовими робітниками розбив охорону князя Кохана і взяв завод під опіку професійної організації (Михайло Стельмах, II, 1962, 194). ♦ На (у) прах розбивати (розбити) див. прах; У (в) пух і прах розбивати (розбити) див. прах. 6. перен. Перешкоджати у здійсненні, виконанні чого-небудь, робити неможливим це здійснення, виконання. Так стоять вони [солдати] насторожі, Розбиваючи плани ворожі, І гримить їх безсмертна слава (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 83); До останньої хвилі я справді гадав їхати з Вами в гори, а тепер гидка проза розбила усі мої надії (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 293); Щось треба конечне придумати, аби загодя розбити всякі сходини між ними [Славком та Варварою] (Лесь Мартович, Тв., 1954, 320); // Припиняти вплив, дію чого-небудь. [Галя:] Давно б призналась!.. Так от воно що: тебе причарували чорні очі!.. Я зараз приведу Зіньку-шептуху, то вона скропить тебе водицею й розіб'є ті чари (Олекса Стороженко, I, 1957, 289); // Роз'єднувати, позбавляти можливості бути поряд, разом. Зашумів сокіл Із-за крутих гір, Розбив, розлучив Пару голубів (Павло Чубинський, V, 1874, 206); Зустріч відбулася серед хвиль, і плавці довго не могли схопитися за руки, їх усе розбивала хвиля, та нарешті їм пощастило (Юрій Яновський, II, 1958, 190). 7. перен. Доводити неспроможність, помилковість певного твердження, переконання і т. ін. [Аркадій:] Ти блискуче розбивала опонентів, з почуттям великої гідності (Олександр Корнійчук, I, 1955, 94); Успіхи в науці розхитували і розбивали релігійні казки про створення світу богом (Колгоспник України, 5, 1958, 43); Похмурий член комісії з мішками під очима люто ненавидів благообразного дідка в окулярах за те, що той недавно виступив із статтею в одному науковому журналі і розбив його теорію про походження скіфів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 61). 8. перен. Занапащати, марнувати що-небудь. [Кармелюк (твердо):] Ні, Марусе, того, що було, вже не вернути. Розбили наше щастя — вдруге його не стулиш (Степан Васильченко, III, 1960, 237); — Коли б вам знищили п'ятнадцать років життя так, як розбили ви їх мені, то вам не захотілося б більше сміятись! (Вадим Собко, Справа.., 1959, 64); Безмірна терпеливість людини. Життя може забрати у неї найближчих, розбити кохання, украсти щастя, але людина лишається людиною (Михайло Стельмах, II, 1962, 226); // Псувати (нерви), погіршувати (настрій). Без виразного діла сидіти у Львові, то все одно, що в Києві, — тільки нерви томити та розбивати (Леся Українка, V, 1956, 375); — Я хотів би зробити ваш скульптурний портрет, — із захватом пропонує Хома й розбиває дівчині настрій (Юрій Яновський, II, 1954, 205). 9. перен. Порушувати що-небудь (гармонію, спокій, тишу і т. ін.). Каміння і скелі над берегом здавались ще більше нерухомими проти вічно живого, вічно рухомого моря, що при кождій хмарці, при кождій зміні небесного світла переміняло свій вид, але ніколи не розбивало гармонії картини (Леся Українка, III, 1952, 597); Мовчанку розбиває Василь, який вертається од комори (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 112); Розбив, пронизав.. тишу несамовитий, тонкий і гострий, на одній високій ноті, вереск (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 100). 10. перен. Розвіювати, робити непомітним що-небудь. [Ольга:] Я сама себе питаю: чого мені так тяжко, коли я одна у неньки, як один місяць в небі, одна я у батька.. — і все те не розбива моєї туги (Марко Кропивницький, V, 1959, 116). 11. Ділити, розподіляти кого-, що-небудь на певні групи, частини. Командири сиділи в школі і розбивали нове поповнення по сотнях (Петро Панч, I, 1956, 317); Розбив Шевченко бригаду на кілька ланок і велів одночасно будувати не одну, а п'ять хат (Юрій Яновський, Мир, 1956, 100); Старший лейтенант розбив взвод на дві частини, залишивши два відділення в резерві і одне виславши вперед (Іван Багмут, Записки.., 1961, 51); // Класифікувати кого-, що-небудь за якимсь принципом, за певними ознаками. Досліди, проваджені вченими різних країн, показали, що людей за їх реакцією на невагомість можна розбити на три групи. Одним невагомість подобається, іншим байдужа, у третіх викликає деякі неприємні явища (Радянська Україна, 5.IX 1962, 3); Від уміння [викладача].. розбити курс на ступені інформації, від майстерності, проявленої при складанні формулювань і контрольних запитань, залежить ефективність такого [програмованого] методу навчання (Наука і життя, 9, 1964, 20); // Розміщати, розташовувати що-небудь (перев. твори, друковану продукцію). В своєму листі Ви раєте уладнувати її [«Повію»] так, щоб можна було друкування розбити не більше як на дві книжки (Панас Мирний, V, 1955, 360). 12. Розміряти, розплановувати ділянки землі. — На нашу думку, можна було б зробити так: розбити оцю площу перед Раківкою ..за принципом шахівниці (Микола Трублаїні, I, 1955, 67); Улянка добре скопала город, розбила на грядки (Олесь Донченко, IV, 1957, 99); Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості, погости, кожному дала урок і устав (Семен Скляренко. Святослав, 1959, 54); // Садити що-небудь на певній ділянці землі після розпланування. На майданчику для відпочинку розбивають квітники з однорічних і багаторічних квітів та квітучих кущів — спіреї, жасміну тощо (Хлібороб України, 9, 1964, 24); — Вирізуємо з поля шматок землі задля двору, громадським заходом збудуємо будиночок, розіб'ємо садок... (Панас Мирний, IV, 1955, 327). 13. розм. Замінювати одні грошові знаки на інші. По обіді я попросив шойхета познайомити нас із фабрикантом... До речі, в мене й справа була — розбити крони на руські гроші (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 54). 14. також без додатка, розм. Грабувати кого-небудь; безчинствувати, чинити розбої. Вдень у яру сидять [розбійники], а вночі на здобитки йдуть, людей розбивають. Переймуть, хто їде, та й пограбують, а то так і вб'ють (Борис Грінченко, II, 1963, 253); Довго розбивали вони [розбійники] по краю, а вкінці задумали зробити одне сміле діло (Іван Франко, IV, 1950, 152); [Пані Люба:] А чи тобі ж, Кушнірук, за таке діло братися? На всю округу коваль був, гроші заробляв.. Пішов розбивати (Степан Васильченко, III, 1960, 209). 15. З силою, різкими рухами розсікати, розділяти що-небудь (воду, повітря і т. ін.). Не плаває — літає Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває (Марко Вовчок, I, 1955, 91); Невеликими руками, мов ломаками, розбивав він чисту воду і подавався все вперед та вперед (Панас Мирний, I, 1954, 248); Він курив папіроску за папіроскою і розбивав головою хмари синього диму (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 167). 16. Розташовувати, розміщувати, влаштовувати в певному місці що-небудь (намет, табір і т. ін.). — Гей, розіб'є, Дніпро, Турчин скоро шатро На старім Запорізькому тирлі (Іван Манжура, Тв., 1955, 77); Дуб був тоді ще молодим, та вже крислатим, і не випадково під його густою тінню розбив свій намет великий гетьман (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 6). 17. розм., рідко. Розганяти по судинах (кров). — Кажуть, перець кров розбиває. А я його змалечку їм. Може, через те й рудий? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 95). 18. розм., рідко. Розправляти, розстилати (постіль). Славно розбила [Груня] постіль, покрила рядном.. матір спати просить (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 221).

Ілюстрації

Do-chogo-byetsya-posud-prikmeti 441.jpg 29ce0b791d9b5918dca0cda5c3a5881574b5040c.jpg 228.jpg

Медіа

Див. також

Зовнішні посилання