Роз'їздка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Роз'їздка

Cловник Грінченка

Роз'їздка, -ки, ж. 1) Разъѣздъ. Грин. III. 493. 2) Объѣздъ, рекогносцировка. Запорожці посилали в степи на роз'їздку козаків. Стор. ГІ. 162. Ум. роз'їздочка. А в середу роз'їздочка. Грин. III. 493.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Дія за значенням об'їжджати1 1—3. Мировий поїхав далі в об'їзди по волості (Нечуй-Левицький, IV, 1950, 100); Він повертався додому з далекого об'їзду по області (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 266). ♦ Їхати (везти і т. ін.) в об'їзд — їхати довшою дорогою, об'їжджаючи щось. Галя навмисне повела машину в об'їзд, щоб довше їхати (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 267); [Батутін:] Ще раз повезеш в об'їзд — пошлю в інтенданти. [Тимко:] Навпростець не можна... Прострілюється! (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 105). 2. Місце, по якому об'їжджають або можна об'їхати що-небудь. Скрізь об'їзди, все перекопане, зрите, наче тут недавно йшла, війна (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 198). 3. заст. Група вершників-дозорці в; кінна варта, кінний патруль.


Ілюстрації

2bfcacb20ab527bd184e48a4ade1dbc8.jpg 54 main.jpg


Медіа



Див. також