Рибачити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Рибачити, -чу, -чиш, гл. = Рибалчити. Вх. Зн. 59.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РИБАЧИТИ див. рибалити. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 528.

"Словопедія"

РИБАЧИТИ

риба́чити дієслово недоконаного виду рідко

УКРЛІТ.ORG_Cловник

РИБА́ЧИТИ див. риба́лити. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 528. Рибачити, чу, чиш, гл. = Рибалчити. Вх. Зн. 59. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 15.


СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Рибачити, -чу, -чиш, гл. = рибалчити. Вх. Зн. 59.

«Словники України on-line»

риба́чити – дієслово недоконаного виду

________________________________________ Інфінітив риба́чити

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа риба́чмо 2 особа риба́ч риба́чте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа риба́читиму риба́читимемо, риба́читимем 2 особа риба́читимеш риба́читимете 3 особа риба́читиме риба́читимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа риба́чу риба́чимо, риба́чим 2 особа риба́чиш риба́чите 3 особа риба́чить риба́чать Активний дієприкметник

Дієприслівник риба́чачи МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. риба́чив риба́чили жін. р. риба́чила сер. р. риба́чило Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник риба́чивши

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

рибачити Глагол 1. рибачить; рибалить