Рвати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Рвати, рву, рвеш, гл. 1) Рвать, разрывать. Хто се, хто се по тім боці рве на собі коси? Шевч. 19. Тиха вода греблі рве, а бистра тамує. Ном. № ЗОЗО. Не рви нитки. 2) Рвать, срывать. По садочку йшла, квіточки рвала. Чуб. V. 6. Козаки ідуть, гурки рвуть. Ном. № 14027. 3) О собакѣ: кусать. Собака собаки не рве. Ном. № 7954. 4) Терзать. Заступи мене, благаю, щоб не рвали мою душу. К. Псал. 11. 5) Рвати бо́ки. Надрываться отъ омѣха. Аж боки рвав од сміху.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РВАТИ, рву, рвеш і рідше ІРВАТИ, ірву, ірвеш, недок. 1. перех. Порушуючи цілісність чого-небудь, різким рухом розділяти його на частини. Оберталося [дитя] до стіни й, держачи ковбасу цупко в руках, рвало її зубами (Лесь Мартович, Тв., 1954, 314); Кілька разів посилали [до Василя] гінців із записками Оксена,.. щоб.. негайно повертався в село і роздував горно. Василь записки рвав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 134); Деякі коні полохалися води, комизились, рвали посторонки (Олесь Гончар, III, 1959, 82); * Образно. Над містом дим, колони хмар, їх рвуть вітри, мов клоччя вати (Володимир Сосюра, I, 1957, 419); За вікнами уже не в жарт бешкетує метелиця: безтямно виє, стелить замети, рве ніч (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 160); // Робити дірявим, драним. [Сестра Серахвима:] Ми за нею... аж земля гуде — біжимо, об сучки одежу рвемо та за нею поспішаємо (Панас Мирний, V, 1955, 116); // Роздираючи на частини, умертвляти (про тварин). Собака собаки не рве (Номис, 1864, № 7954); Людей! Незлобних, праведних дітей Жрете, скаженії.. Мов шуліка Хватає в бур'яні курча, Клює і рве його (Тарас Шевченко, II, 1963, 375); Ведмідь.. впіймав його зубами та давай смикать та рвати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 81); // Розчленяти, розділяти ціле. Інтервенти терзали і рвали на шматки територію республіки Рад (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 17). ♦ Рвати боки (животи) [сміючись (від (зо, з) сміху) (з потіхи)] — те саме, що Кишки рвати (порвати і т. ін.) [зі (зо, від) сміху (від реготу)] (див. кишка). Як скаже, як втне [Дунай] — боки рвеш, сміючись... (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 39); Люди рвали животи з потіхи, насідали з усіх боків, щоб подивитись на Петра (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 87); Рвати горло — те саме, що Дерти (драти) горло (див. дерти). Справник з фаетона захрипів.. до громади зірваним голосом: видко, тепер, кожного дня доводиться рвати горло (Михайло Стельмах, I, 1962, 633); Рвати душу (серце) — завдавати мук, страждань; мучити. Спомини минулого коротенького щастя рвали душу (Гнат Хоткевич, II, 1966, 94); [Анна:] Так чого ж плачеш? Чого рвеш моє серце? (Іван Франко, IX, 1952, 131); Рвати й метати — перебувати в стані великого роздратування. Армія окупантів не виконувала наказу свого командування.. Генерал д'Ансельм — командуючий окупаційною армією — мав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Юрій Смолич, V, 1959, 617); Рвати кайдани (ланцюги, пута) — визволятися з неволі, здобувати волю. Рве Африка одвічнії кайдани (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 29); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (Максим Рильський, II, 1960, 181); Рвати повітря (тишу) — гучно лунати (про звуки). Крики рвали повітря, люди підстрибували, махали руками (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 442); Рвати слова — говорити уривчасто. — Чого ж ти стоїш, Хведоре? — спитала Пріська. — Сідай! Що скажеш доброго? — Та я се до вас... — рвучи слова, несміло почав він (Панас Мирний, III, 1954, 53); Рвати слух (вуха) — роздратовувати (про неприємні звуки). Вереск і гармидер, п'яні співи.. рвали слух (Іван Франко, VII, 1951, 306); Плач і стогін рвали вуха (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 366). 2. перех. З силою, різкими рухами смикати, тягнути. Отець Миколай.., не стукаючись, рве на себе двері в світлицю (Михайло Стельмах, I, 1962, 409); // Тріпати, шарпати що-небудь. Вітер віти рве вербові (Максим Рильський, III, 1961, 312); — Люди! — закричав Оксен.. Вітер рвав його чуб, оголюючи залисини (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 330); // З силою, рвучко висмикувати, витягати; виривати. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Іван Франко, III, 1950, 7); Вона міцно стискала ручку зонтика, бо вітер надимав його і рвав з рук (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 4); // Ривками, різкими рухами стягувати, скидати, знімати що-небудь. Її кидають на ослін, рвуть з неї пальто, жакет, вона лишається в платті (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 148); * Образно. Хуга вила І рвала стріхи з бідних хат (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 93). //Рвати зуб (зуби) — видаляти зуб (зуби) хірургічним способом. Один зуб навіть випав у мене. Але я задоволений, бо однаково довелось би рвати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 445). ♦ На ходу (на бігу) підметки рвати див. підметка; Рвати волосся (коси, патли, чуб) [на голові (на собі)] — бути в розпачі, впадати у відчай. Дидона гірко заридала, І з серця аж волосся рвала (Іван Котляревський, I, 1952, 83); — Чіпко! — гукнув Лушня. — Чи ти, бува, не збожеволів? Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний, I, 1949, 284); Вона рве на собі коси і стогне, присягаючись, що ні в чому не винна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122); Він рвав на голові чуб, що спекулянти так нагло, мов з душі, вирвали худобину (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 35). 3. перех. Відокремлювати, відділяючи від стебла, кореня; обламувати, ламати стебла; зривати. — Піду я, мати, зіллячко рвати (Степан Руданський, Вибр., 1949, 40); Одарочка, не знаходячи Івася, почала рвати квіточки (Панас Мирний, I, 1954, 252); Рвала собі [Ярина] горіхи мовчки (Леся Українка, III, 1952, 737); — Хто такий? Чого тут лазиш? — Ожину рву, — промимрив Йонька (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 438). 4. перех. Підривати, висаджувати в повітря. Здалеку було чути грімкі вибухи: то на Дніпрі рвали кригу (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 251); Там рвали скелі: розчищали гирло Дніпра (Яків Баш, Вибр., 1948, 64); Ти ішов тоді до бою, Ще й на Пруті рвать мости (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 185). 5. перех., перен. Припиняти, розривати (стосунки, зв'язки і т. ін.). Княгиня Ольга встала з крісла.. Та хіба ж можна рвати ряд з хозарами, укладений ще Ігорем? (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 40); Семен Яремченко народився в Григорівці і з цим селом ніколи не рвав своїх зв'язків (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 5). 6. перех. і без додатка, перен., фам. Брати, одержувати, захоплювати, перев. нечесно, незаконно, але з вигодою для себе. — У мене таке правило — рви для себе, скільки можеш, і іншим не давай. Василь слухав це базікання, і його аж острах брав (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 90). 7. неперех., безос., розм. Завдавати гострого болю, сіпати (при нагниванні). Христі трохи полегшало: рве, сіпа, горить, та хоч не так болить несамовито (Панас Мирний, III, 1954, 77); Очерет ріже ноги, п'яту ось пробив [Гнат], бруду набилося, горить, рве, п'ята розбухла, на землю ступить ніяк (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 205). 8. перех., перен. Спонукати до чого-небудь. Вічний революцьонер Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю (Іван Франко, X, 1954, 7). 9. неперех. Поривчасто віяти (про вітер), нестримно котитися (про хвилі). Вночі, як верталась [дівчина] від Бондаренків додому, насилу на ганочок вибралась, так рвав вітер (Андрій Головко, II, 1957, 595); Місце глибоке, хвилі рвуть (Гнат Хоткевич, II, 1966, 382); Буря рвала, кружляла, свистіла і швидко замітала стежку (Яків Баш, Вибр., 1948, 182). 10. неперех., перен., розм. Працювати на повну силу, потужність. Мотори [літака] рвуть на повному газу. Бляшанки, паки, ящики.. переповзають з боку в інший бік (Микола Бажан, Політ крізь бурю, 1964, 11); Федот сидів у холодку, знявши сорочку, просихав тілом на легенькому вітерці.. — Що? Втомився? — співчутливо глянув на нього Йонька. — А ти дуже не рви, бо тоді й руками не рушиш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 232). ♦ Рвати жили (руки, силу) [на роботі (на праці)] — працювати важко, багато, з усіх сил, з надмірним напруженням. Поважає вона Пахома Хрисантовича, як небагато кого. З тих він, що жили рвуть на роботі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 84); Блукати по наймах — це.. гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров'я... (Андрій Головко, I, 1957, 223); Рве [хлопець] силу, аби догодить господареві (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 194). 11. неперех., розм., рідко. Те саме, що рватися 6. * Образно. Вона [доля] тривожна і огниста, Своїми помислами чиста, Клекоче, рве до верховин (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 13). ♦ [Аж] рвати [ногами (копитами)] землю — дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 151); — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Той виніс його на шлях і полетів, рвучи копитами землю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 330).

Ілюстрації

Pochemu poyavlyaetsya vrednaya privichka rvat bumagu.jpg Жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж.jpg 19e616621aa3.jpg

Медіа