Рана

Рана, -ни, ж. Рана. Од милого пана не болить і рана. Ном. № 9157. Рана загоїться, але зле слово ніколи. Ном. № 12866. Ум. Ранка, ранонька, райочка. Чуб. V. 821. Ой хто ж тобі раноньки промиє? Чуб. V. 876.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови тлумачить це слово як - 1. Пошкодження тканин тіла або внутрішніх органів людини, тварини чим-небудь. — І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... (Тарас Шевченко, II, 1953, 336); Соломія напоїла Остапа, оглянула й обмила його рану (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 359); В руці в нього довга гирлига,.. ріжки з перепаленим синім каменем і дьогтем-первачком — мастити рани худобі та собі (Михайло Стельмах, I, 1962, 43); * Образно. Стояла важка липнева задуха.. Земля порепалась, і з її ран виглядає порване, пошматоване коріння вутлих стеблин (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 193); * У порівняннях. Ще й досі в серці, наче рана, солодке ім'я те — Оксана... (Володимир Сосюра, II, 1958, 375). ▲ Відкрита рана див. відкритий. ♦ Кипить (кипіла) кров на ранах див. кипіти; Роз'ятрювати (роз'ятрити) рану (рани) — спричинити біль, кровотечу. Щоб не роз'ятрювати ран під час руху, Скиба попросив прибинтувати йому руки до грудей (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 420); Хоч до рани клади — те саме, що Хоч до рани прикладай (приклади) (див. прикладати). [Лицар:] Поки мене сюди не заманила, була ти добра, хоч клади до рани, а як замкнула от у сей свининець, то стала як перекупка лайлива (Леся Українка, II, 1951, 195).

2. перен. Сильне переживання, душевний біль, страждання. Любов єдиная моя, Що нею жив я ввесь, — Найтяжча рана се моя, Болить іще (Іван Франко, XIII, 1954, 145); Маруся почала говорити.. Виливалося все, що зібрав гіркий досвід, чому навчили муки розчаровання [розчарування] і відсутність надій. Розкривала всю свою душевну рану, плакала, скаржачися, голубкою воркуючи (Гнат Хоткевич, II, 1966, 265); Якщо досі, до приїзду Надії, доля чоловіка її не дуже тривожила, то зараз наче на душі рана відкрилась (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 52); // Те, що найбільше непокоїть, турбує кого-небудь. — Не чіпайте самих болючих ран села, бо ви не лікар! — в сірих очах Мірошниченка недобре темніють голубі краплини моря... (Михайло Стельмах, II, 1962, 141). ♦ Незагоєна (незагойна) рана див. незагоєний і незагойний; Розворушувати (розворушити, роз'ятрювати, роз'ятрити і т. ін.) рану [в серці (душі)] — торкатися в розмові того, що завдає душевного болю, моральних страждань. Соломія сиділа неподалік від Оксани, витирала краєчком хустки заплакані очі. Микола Іванович розворушив своїми словами давню удовину рану, згадавши Гордія (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 35); Офіцер аж до порога провів дідуся. Йому було прикро, що необережною розмовою роз'ятрив незагойну рану в серці старенького (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 194); Сердечна рана див. сердечний.

3. тільки мн., перен. Матеріальна і моральна шкода, заподіяна кому-, чому-небудь. Ще йшли запеклі бої з фашистами, а Комуністична партія вже закликала радянський народ заліковувати рани, заподіяні війною (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 25).