Радуватися
Радуватися, -дуюся, -єшся, гл. Радоваться. Не радуйся чужому лихові. Ном. № 2338. Дай Боже дітками радуваться. Ном. № 4568.
Зміст
[ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]
РАДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. Те саме, що радіти. Та й сама радувалась, дивлячись на життя їх, миле та любе (Марко Вовчок, I, 1955, 281); Радувався потай прикажчик, стежачи за сінокосом (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 218); — Леонід тут поповиглядав тебе з Васильком... І шкодував дуже, що так вийшло, і радувався за тебе (Олесь Гончар, II, 1959, 197); Ми ж, радянські письменники, з гордістю кажемо, що партія найбільше піклується про нас, уболіває, виправляє недоліки і, як великий друг, радується з наших успіхів (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 4); Не радуйся чужому лихові (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 217); Старі тішаться та радуються своєю дитиною (Марко Вовчок, I, 1955, 49).
[ Словопедія ]
РАДУВАТИСЯ (аж) душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим (освіченим) чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика).
[ Тлумачний словник української мови]
-уюся, -уєшся, недок. Те саме, що радіти.
Ілюстрації
