Піп

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Піп, попа, м. 1) Попъ, священникъ. Попа в ре́шеті возити. Утаивать грѣхъ на исповѣди. 2) Пт. Fulica astra, лысуха черная. Вх. Пч. II. 11. 3) Насѣк. = Зеленяк 1, Cetonia aurata. Вх. Пч. І. 5. текст

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПІП, попа, чол., розм.1) Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. [Палажка:] Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була? (Панас Мирний, V, 1955, 228); — Читати, писати навчився, а на попа все одно не вийдеш... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 12)

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 538.

Ілюстрації

Піп.jpg Images (1).jpg Відвідини-1.jpg 97686453.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 538. Олесь Гончар, Таврія, 1952, 12

Зовнішні посилання