Підкурювати
Підку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. підкури́ти, -рю́, -риш, гл. Подкуривать, подкурить, пустить дымъ подъ что нибудь. Ой циганочка да доріженька її волю вволила: ой одрізала да русої коси, козака підкурила. ЗОЮР. II. 255. (Горицвітом) добре од курячої сліпоти підкурювать. Чуб. І. 82.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПІДКУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКУРИТИ, курю, куриш, док., перех. 1. Обдавати димом, зменшуючи життєдіяльність бджіл, комах і т. ін. або виганяючи їх звідкись. Піт зовсім залив його лице, річкою стікав по бороді, капав з носа. А дід одно бігає, носе вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Панас Мирний, I, 1954, 192); // Обдавати димом (про дії знахаря). Тут вже й знахурка поспіла. І що то, чого не робить, чого не діє: і підкурює, і шепче, і вмива (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 472); 2. Обробляти хутро підпалюванням для надання йому певного кольору, відтінку; // Робити жовтавим, рудуватим від довгого куріння тютюну, цигарок. Підкурювати вуса.
Орфографічний словник української мови
підку́рювати дієслово недоконаного виду
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
підкурювати -юю, -юєш, недок. , підкурити, -курю, -куриш, док. , перех. 1》 Обдавати димом, зменшуючи життєдіяльність бджіл, комах і т. ін. або виганяючи їх звідкись. || Обдавати димом (про дії знахаря). 2》 Обробляти хутро підпалюванням для надання йому певного кольору, відтінку. || Робити жовтавим, рудуватим від довгого куріння тютюну, цигарок. Підкурювати вуса.
Ілюстрації
