Пук

Пук, -ка, м. 1) Пукъ. Пов’яже солому у пуки та й везе до міста продавати жидам. Каменец. у. 2) Раст. Selinum carvifolia. Шух. І. 22.

Тлумачний словник

ПУК, а, ч. Те саме, що пучок 1, 2. Пук різок лежав серед хати (Мирний, IV, 1955, 114); Пук сонячних стріл випорснув з-за крайнеба (Ю. Янов., Мир, 1956, 96); * У порівн. В балці хутір визирав зеленим дахом із червоного, як величезний пук калини, вишневого садка (Головко, II, 1957, 12).

Ілюстрації