Про похід повсталих українських селян і козаків під проводом С. Наливайка в Білорусію (1595-1596 рр.)

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Северин Наливайко

Уривок із записки шляхтича Ф. Євлашевського про похід повсталих українських селян і козаків під проводом С. Наливайка в Білорусію (1595-1596 рр.)

Северин Наливайко (рік народження невідомий — (?-†21 квітня 1597) — керівник антифеодального селянсько-козацького повстання 1594—1596 рр. в Україні і Білорусі. Брав участь у походах запорожців проти турків і кримських татар. Служив сотником надвірної хоругви українського магната Костянтина Острозького. У 1594 році залишив службу та організував на Брацлавщині загін нереєстрових козаків. Влітку 1594 року на чолі 2 500 нереєстрових козаків рушив у Молдову, де розбив кримських татар, що йшли на Угорщину. Разом з Григорієм Лободою і Матвієм Шаулою очолив повстання проти поляків, яке поширилося на Поділлі, Волині, частково Київщині й Білорусі. Внаслідок невдалого для козаків Солоницького бою угодовська частина козацької старшини організувала змову й захопила С.Наливайка, М. Шаулу. 28 травня (7 червня) 1596 р. Був виданий С.Жолкевському. Після тортур Наливайка було страчено у Варшаві.

У тому 1595 році козак Наливайко, зібравши військо козаків перш за все об’явився був на Поділлі, у Волохах, вдерся був і в Турецькі землі, потім, повертаючись до Польщі, сплюндрував маєтки пана Калиновського, мстячись за те, що колись, ще, здається, батьком Калиновського, повішано було його, Наливайкового, батька. Цим уже розлючений ішов він до Луцька, в час ярмарку, де біскуп, із знатнішою шляхтою виїхавши, умовляв його і мирив його з містом, а також купці, зібравши кілька тисяч злотих, і все ж не обійшлося без збитків і шкод; звідти ще більш розлючений подався він на Полісся, аж до Петриковичів, так уже свавільно все чинячи і навколо посилаючи, подарунки йому давали наказуючи, і давали; тільки із Слуцька затримано було, і швидко ж він ускочив у Слуцьк листопада 6 дня і був там немало. Для того послав був Наливайко полковника Мартинка [котрим дуже дорожив, бо був він чоловік серця великого] до Копиля з п’ятистами козаків, який випадково там натрапив на гайдуків пана воєводи віденського, які, скочивши до млина і до спуску під мостом, обороняли прохід до міста і так справно козаків настріляли і Мартинка вбили, що сила їх [козаків] на плацу [загинула], а взявши назад відступивши, по дорозі в хворостах залишилися, а інші, будучи пораненими, в огонь скакали і згоріли, бо стайню дворову, що коло того млинка була, були запалили, так що дуже мало їх до Слуцька вернулося. Наливайко, стривожений цим нещастям і розуміючи, що зібрані з Клецка панове мали напасти на нього у Слуцьку, зараз після того, як тих у Копилі було 25 листопада розбито, він на третій день, листопада 27 вечором вибравшись із Слуцька, до Омговичів знову на Полісся вибрався і потім грудня 13 здобув силою Могилів, місто й замок, стустошив, зруйнував, спалив<...> Наливайко ходив потім понад річкою Дніпром униз, але потім, кинувшись із Рогачова за якимись справами, заскакував знову до Петрикевичів<...> з Петрикевичів бувши в Турові і в Городку більше подався до Висоцька і на Волинь. Лобода також, повернувшись від Шацька, йшов туди ж Київщиною до Наливайка.

Хрестоматія з історії Української РСР. З найдавніших часів до кінця 50-х рр. ХІХ ст. / Посібник для чителів. // Упор. О.А. Бевзо, М.М. Лисенко, Д.І. Мишко, Г.І. Підлуцький. За ред. І.О. Гуржія. - К.: Державне учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа». – 1959 – С. 168-169.