Прибій

Прибій, -бою, м. 1) Планка, бревнышко, прибиваемое вдоль стѣны украинской хаты на аршинъ отъ низу, — на него опираются концы досокъ, изъ которыхъ составленъ піл (на которомъ спять). Сим. 2. 2) Geranium palustre. Лв. 9.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Прибі́й — явище руйнування морських хвиль при набіганні їх на берег. Механізм утворення прибою: На мілководді зменшується швидкість хвиль, збільшується кривизна їх переднього схилу; хвиля робиться нестійкою й гребінь її обрушується. ПРИБІ́Й, бою, чол.

1. Удари морських хвиль об берег. Люблю я море в шумний час прибою (Володимир Сосюра, II, 1958, 137); Друже мій, Ти спи, нехай тобі присниться Азовське Прибільшувати море, хвиль прибій (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 105); Біля берегів Африки є тільки один великий острів — Мадагаскар та одна велика затока — Гвінейська, яка мало вдається в сушу. У багатьох місцях тут бушує сильний прибій, який заважає висаджуватися на берег (Фізична географія.. 6, 1957, 112); * Образно. У серці моїм, як і в морі, 6 бурі й прибої страшні (Леся Українка, IV, 1954, 95); // Шум від таких ударів. Дивишся, дивишся, і така тебе нудьга вхопить! А чути — тільки вітер та морський прибій (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 98); * Образно. Ти чуєш оплесків прибій? Кого ж народ віта? І що за дівчина ота у сукні голубій? (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 321); * У порівняннях. Гул наростав, як морський прибій (Натан Рибак, На світанку, 1940, 67); Місто шумить і вирує прибоєм (Володимир Сосюра, II, 1958, 150); // Хвилі, які б'ють у берег. Прибій за яких півгодини перескакував уже через каміння (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Прибій, б'ючись об прямовисний берег, обсипав бульвар водяним пилом (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 29); Острів лежав далеко в морі.. В ясну, тиху годину можна було бачити сиву смугу прибою біля чорних скель (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 5); * Образно. Там, серед золотих прибоїв хлібів і блакитного марева, стоїть знайома чепурна школа (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 42); * У порівняннях. Задуманий вітер над городом віє, ідуть перехожі невпинним прибоєм (Володимир Сосюра, I, 1957, 250); // перен. Приплив, надмір почуттів, сил, енергії і т. ін. Серце моє наливалося огнем, у грудях ходили прибої гніву (Панас Мирний, V, 1955, 342); Дві сили на землі: одна зорить в минуле, їй рабство — п'єдестал, брехня — підпора їй, А перед другою — пісень всесвітніх гули, Сади майбутнього і творчості прибій (Максим Рильський, II, 1960, 322); Я відчуваю прибої щасливої сили (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 10).

2. Берегова смуга, в яку б'ють хвилі. Півострів Куланди високий, але береги його не здіймаються над прибоєм єдиним скелястим муром, а спускаються до моря кількома терасами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 274).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 558.

Ілюстрації