Прах
Словник Грінченка
Прах, -ху, м. Прахъ. Ном. № 10844. Обох земля присипле своїм прахом. К. Іов. 47. Ясен міч твоєї головоньки не йме, на прах роспаде. АД. І. 129.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПРАХ, у, чол.
1. заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил. І пити дасть [мати синові], і отрясе, Одує прах з його хітона (Тарас Шевченко, II, 1963, 371); Замети, як вовки, стояли, І сніговий курився прах (Максим Рильський, III, 1961, 32); Ніч у дворі Арсеналу. Падають, падають батьки й сини, падають у сніг і прах (Олександр Довженко, I, 1958, 61); // Рештки, руїни чого-небудь (перев. споруд, будівель і т. ін.). Де прахом залізо і камінь стає, Там серце радянських солдатів несхитне (Микола Бажан, І, 1946, 140); Гуркотіли гармати. Горів хутір. В пусте небо звився дим і прах пожежі (Олександр Довженко, I, 1958, 209); Сяє [зірка] в сонці червоним птахом, Легким сонячним, як пірце, Над заліза потлілим прахом, Правду кажучи всім в лице (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 201); // перен. Залишки давніх часів і звичаїв. І не прахом минулого віє Із твоїх берегів-крутогір (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 7); // перен. Про людське тіло. Так, чистий суфіє! я п'ю, Не дорікай мені: Мій прах создатель [творець] замісив На чистому вині (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 295). ♦ На (у) прах обертати (обернути, розбивати, розбити, розвіювати, розвіяти, валити, звалити і т. ін.) — руйнувати, нищити дощепту що-небудь. Життя і кров, а не сюжет і тему Він [М. Коцюбинський] залишив на білих сторінках — І слів його не обернуть на прах (Максим Рильський, II, 1960, 89); Пан Трацький сумно похилив голову. Йому здавалось, що удари важкого обуха на прах розбивають ті олтарі, перед котрими він довгі літа молився (Іван Франко, III, 1950, 382); Буржуазні теорії про «безкризисний» і «планований» капіталізм розвіяні в прах усім ходом розвитку сучасної капіталістичної економіки (Програма КПРС, 1961, 23); Та гей, бики! Ломіть бадилля, Ломіть його, валіть на прах (Степан Руданський, Тв., 1956, 59); Прахом іти (піти, розлітатися, розлетітися і т. ін.): а) зникати, щезати, гинути (про статки, матеріальні цінності). Нема добра. Прахом пішло. Стоять одні кам'яні черева (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 421); б) руйпуватися, розвіюватися (про надії, мрії, сподівання). Прахом пішли сподівання Борулі стати дворянином (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 126); — Як побралися ми з своєю старою — хороше було. Ех, скільки ми тоді перемріяли. І ось воно все пішло прахом (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 190); Прахом (на прах, у прах) розпадатися (розпастися, падати, впасти, розкидатися, розкинутися і т. ін.) — руйнуватися, зникати без останку або занепадати, втрачати сенс. Всепотужний трон Єгови розпався прахом (Іван Франко, XIII, 1954, 128); Так минали віки, й ці городи то падали в прах, то знову виростали, руйнувались і знову поставали (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 130); Пропади воно прахом, лайл. — побажання кому-, чому-небудь пропасти, згинути. Хліба схотів? А горба не заробиш? Гляди! Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 35); Струсити (струснути, отрусити, отряхнути) давній прах — порвати із забобонами минулого. Мої ровесники цього не знали слова. Над узголів'ям їх, як пісня колискова, Стояла темрява. Струснувши давній прах, Родився Комсомол у битвах, у трудах (Максим Рильський, III, 1961, 28); У (в) пух і прах розбивати (розбити) — добиватися переконливої перемоги в бою. Ми ворога-ворона на кожній території знищимо — розіб'ємо в пух і прах (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 115); У (в) пух і прах розносити (рознести) — гостро картати, критикувати кого-небудь. Розчервонівшись, немилосердно кублячи вже не дуже й пишну кучму, «головний» когось розносив у пух і прах по телефону (Юрій Збанацький, Курил. о-ви, 1963, 221); — Рознесуть нас, Тарасе Демидовичу, на зимовій конференції, — шкріб гостре підборіддя Шухновський. — Рознесуть в пух і прах (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 236); Хай іде прахом що — уживаються для вираження байдужого ставлення до чого-небудь. З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки. Хай все йде прахом! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26).
2. перен., зневажл. Про кого-небудь мерзенного, нікчемного, жалюгідного або про що-небудь не варте уваги, нецінне, минуще. Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно, Що пред тобою дрянь і прах Базіка о богах обидно, Мудрує о твоїх ділах?.. (Іван Котляревський, I, 1952, 245); Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов (Максим Рильський, III, 1961, 304); Для Сковороди царі — це прах, пил, грязь, екскременти (Павло Тичина, III, 1957, 105).
3. уроч. Тіло померлої людини; останки, труп. Коли Чуприна почав виголошувати над прахом Василя прощальну промову.., — зашуміли верби над його головою (Олександр Довженко, I, 1958, 95); Стоїмо при священній могилі, де героїв покоїться прах (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 30); Схиляю голову свою. Кладу букет веселих квітів Над прахом тих, хто у бою Завоював нам право жити (Іван Нехода, Ростіть.., 1947, 64); // Попіл від спаленого трупа людини. Трупоспалення з складанням праху в посудини та біля них.. мало широке розповсюдження на території лісостепової України.. від початку епохи бронзи (Археологія, VIII, 1953; 136). Уклонитися праху — віддати шану померлому. І, уклонившись праху [Т. Г. Шевченка], ми сходили з гори (Павло Тичина, I, 1957, 61).
===the Free Online Dictionary ash 1 (sh) n. 1. The grayish-white to black powdery residue left when something is burned. 2. Geology Pulverized particulate matter ejected by volcanic eruption. 3. The mineral residue of incinerated organic matter, used as an additive in pet foods. 4. ashes Ruins: the ashes of a lost culture. 5. ashes Bodily remains, especially after cremation or decay. tr.v. ashed, ash·ing, ash·es To reduce or convert to ash: ash a tissue sample for analysis. [Middle English asshe, from Old English æsce; see as- in Indo-European roots.] ash 2 (sh) n. 1. Any of various chiefly deciduous ornamental or timber trees of the genus Fraxinus, having opposite, pinnately compound leaves, clusters of small flowers, and one-seeded winged fruits. 2. The strong, elastic wood of this tree, used for furniture, tool handles, and sporting goods such as baseball bats. 3. Linguistics The letter æ in Old English and some modern phonetic alphabets, representing the vowel sound of Modern English ash. [Middle English asshe, from Old English æsc.] The American Heritage® Dictionary of the English Language, Fourth Edition copyright ©2000 by Houghton Mifflin Company. Updated in 2009. Published by Houghton Mifflin Company. All rights reserved.
ashes [ˈæʃɪz] pl n 1. ruins or remains, as after destruction or burning the city was left in ashes 2. the remains of a human body after cremation Ashes [ˈæʃɪz] pl n (Team Sports / Cricket) the. a cremated cricket stump in a pottery urn now preserved at Lord's. Victory or defeat in test matches between England and Australia is referred to as winning, losing, or retaining the Ashes [from the mock obituary of English cricket in The Times in 1882 after a great Australian victory at the Oval, in which it was said that the body would be cremated and the ashes taken to Australia]
