Племенник

Племенник, -ка, м. = Небіж.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

НЕ́БІЖ, небожа, чол.

1. Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. З лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш (Леся Українка, III, 1952, 193); Як і першого разу, Сава Петрович зустрів небожа привітно (Андрій Головко, II, 1957, 272).

2. пестл. Звертання до чоловіка, молодшого віком. Хто не вміє заробить, То той не вмітиме й пожить. А ти як думаєш, небоже? (Тарас Шевченко, II, 1963, 331); Ой казав же мені батько: — Женися, небоже (Коломийки, 1969, 250).

3. заст. Бідолаха. — Проспівав ти літо боже, — Вдача вже твоя така, — А тепер танцюй, небоже, На морозі гопака! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 82).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 248.

Ілюстрації

Цікава проза

ПЛЕМІННИК

Травень був прохолодний. І перший літній місяць теж розпочався з дощів та все цвіло і буяло і кожен день був все теплішим. Скоро мали достигати суниці, Оленка щодня на них заглядала, -А ну, покажіться, які ви? Достигли мої хороші, чи ні? Підмалювали свої щічки? Ну двайте,вже пора… Я вже зараз вас хочу смакувати… До хати зайшла матуся - Оленко, завтра зустрічаємо гостей. Нарешті Марина з Сашком та з Максимком навідаються, а то вже стільки років не бачились, добре, що хоч по телефону спілкуємося. Оленці минав дев`ятий рік,сестра була на п`ятнадцять років за неї старша. Вона навчалася в Києві, там працювала, і вже мала сім`ю. -Вони нам малого залишать, а самі поїдуть відпочивати в пансіонат,- клопоталася мама. -Будеш допомагати… Оленка щиро всміхнулася,- Це, що мій племінник? - Так,так! Мама ставила в духовку пиріжки і готувала макаронну бабку, щоб запекти. Приємний запах м`яса поширився на всю кухню , вона допіру його витягла з духовки. Оленка куштувала і прицмокувала та прихвалювала сама себе. -Бачиш мамо, як добре з коріандром та з перчиком, я нічого не жаліла, коли маринувала. Ранок видався теплим і сонячним. Вже чути, як заводив свою пісню півень і квохкала квочка. Загавкав малий Дружок, підїхала й зупинилася біля воріт машина, засигналила. Оленка одягла найкраще плаття і гарно, колосочком заплела косу. Вона вже давно сама навчилася заплітатися. Завжди була охайна і відповідальна до своєї зовнішності. Коли всі вийшли з машини мама обіймалася зі всіма й цілувалася, а Оленка зашарілася, бо п`ять років не бачилася з сестрою, вона її майже не пам`ятала. -Мамо, а тато, що, у відрядженні ?-запитала сестра. - Так, доню, два дні, як поїхав… Батько працював ревізором з безпеки руху на залізниці, дуже мало бував вдома. Племінник, Максим був не сором`язливий, підбіг,схватив Оленку за руку і потягнув до садка. Тут стояли вулики, бджоли гуділи біля них. Вона попередила малого, що вони можуть кусати і буде дуже боляче, щоб не зачіпав їх. Хлопчисько був справжнім шилом, швидко знайшов патика і лупасив ним щосили по траві. Всі спостерігали за ним і втихомирювали малого забіяку. Вже за столом дівчинка пригощала Максимка обідом, він, аж облизував пальці від задоволення. Кривлявся носом, примружував оченята і намагався моргати. Всі це помічали і голосно сміялися. -Ви, бачу, встигли подружитися, - помітила Марина. Сонце мерехтіло по обрію… Вечір був тихий, довкола розліталися пахощі цвіту дерев та матіоли. З гарним настроєм проводжали сестру з чоловіком. Максимко, немов так і треба, тільки помахав рукою і серйозно собі підніс проговорив, -О!Тепер буде свобода! Вкладалися спати… Оленка почала читати казку малому та він напевно дуже стомився, бо відразу заснув. Ранок видався тепліший. Сонячні промені немов танцювали, іскрили по землі. Скрізь вікно промінь дістав оченят хлопчика, яскраве світло розбудило його. Максимко ходив до садочка в Києві, тож звик просинатися рано і відразу гукав, будив Оленку. Дітвора босоніж побігла в садок. Роса омивала ноги, немов придавала сили, вони скакали й раділи, що це вже починалося справжнє літо. Аж, ось, покриті росою спілі суниці. -Дивись-но перші! Оленка тримала на долоні декілька великих сунись. Малий швидко хапав і пхав собі до рота. Вона ж не могла стриматися, залилася сміхом, -Бачиш, як у нас добре, не то, що у вас, в місті! Їж, не поспішай, насолоджуйся, в тебе ніхто їх не забере! Оленка майже весь час проводила з Максимом. То гралися в жмурки, то в піску,то читала йому казки. Відв`язували Дружка і бігли на широку вулицю біля двору, на пагорби, де гралися з дітворою. Хлопчик добре освоївся, допомагав Оленці. Давав їсти й пити песику та курям. Часом бігав за півником, який сердився, тупцював на місті, немов хотів скакати на малого, а потім гучно кричав КУ-КА-РІ-КУ. Максим насторожено дивився та промовляв, -Ось, я до тебе доберуся, почекай! Чого кричиш?!. Дні скоро пролітали….В садку достигла рання черешня і своєю красою манила до себе, дітвора задоволено смакувала її. Максимко ледве встигав викидати кісточки і знову запихав у рот,неначе зроду їх не їв, замурзався, як поросятко. Оленка ледве вимила обличчя, крутився і вертівся та не капризував, а сміявся. Дівчинка з мамою наліпили та наварили вареників з черешнями . Малий посипав їх цукром і всміхаючись з тарілкою пішов в садок. Та раптом заверещав,бджоли почули запах цукру і вже кружляли кругом нього. Проганяючи бджіл, дівчинка швидко забрала Максимка до хати вмила його. Він наважився…. Підійшов, обняв її і подякував за те, що вона спасла від бджіл. А одного дня було трохи прохолодно, бабуся одягла Максиму маленьку Оленчину велюрову курточку і картуз. Малий наливав воду Дружкові та курям. Потім заліз гратися в пісочницю. Оленка сиділа поруч, не в голос, а про себе читала книжку. Раптом позвала мама, - Йди, нарви смородини на компот, хай Максимко сам пограється. Нарвавши літрову банку ягід, дівчинка принесла мамі, а сама пішла до пісочниці. Та там малого не було…. Оглядала садок і гучно гукала, - Мамо, а Максим з тобою був? -Ой,лишенько!Де ж поділася дитина ?- занепокоїлася жінка. Вийшли на вулицю, почали голосно звати малого та його ніде не було. Оленка дуже хвилювалася, швидко побігла шукала на обійсті. Дружок скрутився калачиком, мирно дрімав біля будки. Аж раптом помітила. … В курник двері завжди були привідкриті, а зараз майже щільно закриті. А й справді,подумала вона, й півня не видно і в курей галасно, -Мамо, мамо! Йди сюди! Він напевно тут! Жінка швидко прибігла до курника, хитала головою, прицмокувала устами, щось бурчала про себе. -Хоч би біди не було, мабуть там! Відкрила двері, -Виходь! Ти там,Максимку? З курника повіяло сморідом, гучніше лунав крик курей … Оленка накинула хустинку на голову і зайшла. Під ногами лежало вугілля, а далі, в кутку сизо, біля курячого гнізда ледь виднівся малий. А кури і півень сиділи на сідалах, які були прибиті трохи вище. Півень почав розмахувати крилами і співати, кури злякано вибігали з курника, кудахкали. Зі стелі звисало густе павутиння, скрізь розлітався пух і сморід бив в ніс. Оленка добралася до Максимка, міцно взяла за руку і вони мовчки вийшли. -Ой,Боженьку,- жінка взялася руками за голову. Скрізь сміх і сльози здивовано дивилися на хлопчика. На бороді виднівся жовтий слід від курячого яйця. Картуз і волосся, яке виднілося з під нього і курточка були в павутинні, в пуху та курячих вошах. Навіть на віях та на устах прилип пух. Жінка принесла його в кімнату і поставила перед шафою, де було велике дзеркало, -А ну подивися, пізнаєш?! Він розгублено кліпав оченятами, а потім скривився,опустив голову і почав тихенько плакати. -Тільки, будь ласка, не кажіть батькам! Я більше не буду… А яйце.. Просто хотів свіже спробувати, тому й випив. -Ну,що ти?! Все буде гаразд,- заспокоїла дівчинка. Вже нагрілася вода…. Оленка з мамою викупали Максима в пахучих травах і закутали в великий, махровий рушник. Він був задоволений, на нього не сварилися, розуміли, що хлопчик жалкував про те, що сталося. Вечеряли тихо, бо всі добре виморилися за день.Максимко сьорбав гарячий чай, з усмішкою позирав на Оленку і кліпав оченятами. Дівчинка гладила по голівці хлопчика, намагалася приголубити його,обійняти.Він задоволено тулився і вертів головою в різні сторони. Вкладалися спати… Дівчинка не поспішаючи читала казку ; »Червона шапочка», а він вертівся в ліжку, як шило, довго не міг заснути. І вночі Максимко теж час від часу бурчав, щось собі під ніс і крутився з боку на бік. Був гарний, теплий, сонячний день, діти босоніж гралися біля паркану, коли почули гул машини. Максимко скривився, -я що їду додому? Малий обійняв рученятами Оленку, тулився, -Я ще хочу побути, ну будь ласка, трошки. А потім заглядав в очі, просив, - Ти тільки не розказуй про курей. Дівчинка усміхнулася, -Все буде добре, не хвилюйся. Марина швидко вмивала та переодягала сина, ніжно обіймала і цілувала, -Ти скучив за нами,сонце моє?! Хлопчик тільки усміхався і все позирав на Оленку..Всі готувалися до від`їзду. Як дівчинка пообіцяла малому, так все і було. Ніхто ніразу не згадав про його події в курнику. Мати принесла повний кошик з гостинцями до машини. Вже всі прощалися, Максимко підійшов до Оленки -Давай п`ять! Класна ти в мене тітка! Я обов`язково, ще приїду! Машина від`їжджала, вслід по дорозі стелилася пилюка....

Цікаві родинні звання

Дівер - брат чоловіка.

Шуряк - брат дружини.

Зовиця - сестра чоловіка.

Своячка - сестра дружини.

Свояк - чоловік своячки.

Джерела та література

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692951 https://ukr.segodnya.ua/sport/others/istoriya-pryzhkov-v-vysotu-u-vysotnikov-bylo-5-stiley-i-kucha-sledov-iz-ukrainy-1126010.html