Перебалочок

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пере́балочок, -чка, м. Небольшая лощинка. (Залюб.).

•Перебалочок-невеличка вибоїна або лощинка. Видовжені пониження на поверхнях межирічних рівнин, з пласкими і вузькими днищами та надзвичайно пологими схилами.

Утворення

Утворення перебалочок(лощин) пов'язане з накопиченням води в природних пониженнях рельєфу, що найчастіше виникає в місцях малоактивних тектонічних рухів блоків літосферних плит. Розлами і подальші просідання чи підняття тектонічних блоків призводять до набуття фундаментом будь-якої території східчастого вигляду. Кожна така сходинка на денній поверхні стає схилом, а, отже, місцем стоку води; будь-яке пониження між суміжними сходинками — місцем її накопичення. Збираючись у струмені, вода промиває крихкі осадові породи і сприяє набуттю земною поверхнею характерного вигляду.

Вживання

Це слово рідко можна чути з уст сучасних українців.Проте у деяких регіонах,воно все-таки залишається актуальним. Часто замість нього вживають синоніми,такі як:виярок,ложбина,лощина. Їх можна частіше зустріти як в літературі,так і розмовно-побутовому стилі.

Альтернативне означення:

деллі — термін, похідний від німецького слова «dellen», який використовувався для означення таких форм рельєфу німецькими геоморфологами (H. Schmitthenner та ін.) з 20-30 рр XX століття і вживається для позначення лощин деякими сучасними українськими науковцями (В. Стецюк, І. Ковальчук та ін.);

•улоговини поверхневого стоку — термін, похідний від російського словосполучення «ложбины стока», запропонованого у 40-х роках XX століття геоморфологом Яковом Эдельштейном, як аналог німецькому терміну «dellen»; зустрічається для позначення лощин в працях деяких сучасних українських науковців (В. Стецюк, І. Ковальчук та ін.).

Ілюстрація