Пекло

Деякі переклади Біблії словом «пекло» передають єврейське слово «шеол» і грецьке слово «гадес». Обидва ці слова стосуються спільної могили людства (Псалом 16:10; Дії 2:27). Чимало людей вірить у вогняне пекло. Ілюстрація поряд показує, як дехто його собі уявляє. Однак подивіться, чого навчає Біблія.

Католицька Церква визначає пекло як «стан остаточного самовідлучення від спільності з Богом і блаженними». Людина потрапляє до пекла відразу ж після смерті у стані смертельного гріха без покаяння і прийняття милосердної любові Бога, ставши вічно відокремленою від Нього за власним вільним вибором. Католицька та багато інших християнських церков, таких, як баптистські та єпископальні церкви, деякі православні церкви, вважають пекло остаточним призначенням тих, хто так і не став гідним після загального воскресіння і Страшного Суду, де вони будуть вічно покарані за гріх і постійно відділені від Бога. Природа такого суду несумісна з вченнями багатьох протестантських церков, де вважається, що спасіння відбувається через прийняття Ісуса Христа своїм Спасителем, а Православна і Католицька церкви навчають, що суд враховує і віру і справи.

Пекло – це вічне прокляття тих, котрі з власного вибору вмирають у смертному гріху. Головна кара пекла полягає у вічному відокремленні від Бога, тільки в Якому людина має життя і щастя, задля яких вона була сотворена і яких прагне. Христос про цю дійсність говорить такими словами: «Ідіть від Мене геть, прокляті, у вогонь вічний»

В одкровеннях останніх днів говориться про пекло щонайменше в двох значеннях. По-перше, це місце тимчасового перебування в духовному світі тих, які були неслухняними у смертному житті. У цьому значенні, пекло не безконечне. Духів, які перебуватимуть там, буде навчено євангелії, і після покаяння їх буде через певний час воскрешено в той ступінь слави, якого вони гідні. Ті, які не покаються, але не є синами загибелі, залишатимуться в пеклі протягом Тисячоліття. Після тисячі років страждань, їх буде воскрешено в телестіальну славу.

По-друге, це постійне місцеперебування тих, кого не викуплено через Спокуту Ісуса Христа. У цьому значенні пекло вічне. Воно для тих, кого знайдено “все ще брудними” . Це місце, де Сатана, його ангели та сини загибелі—ті, хто зрікся Сина після того, як Батько відкрив Його їм, —перебуватимуть вічно.

https://www.churchofjesuschrist.org/study/scriptures/gs/hell?lang=ukr

Сучасні словники

Пекло — ад в восточнославянской мифологии. Слово в переносном смысле присутствует и в живых восточнославянских языках (например в белорусском и польском). В украинском языке означает ад в традиционном понимании слова.

ПЕКЛО, а, сер.

1. міф. За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук. Смола там в пеклі клекотіла І грілася все в казанах,.. В смолі сій грішники сиділи І на огні пеклись, горіли, Хто, як, за віщо заслужив (Іван Котляревський, I, 1952, 134); На покуті стоїть химерний снопик: в ньому зібрано тільки по три колоски чи по три волотки кожного збіжжя, яке має охороняти сім'ю від анцихриста: коли він прийде брати грішні душі в пекло, побачить снопик і втече, — бо сила зерна і нечистого переможе (Михайло Стельмах, II, 1962, 317).

2. перен. Нестерпні, жахливі умови, обставини. В тім гаю, У тій хатині, у раю, Я бачив пекло... Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають (Тарас Шевченко, II, 1963, 252); В трудовому чабанському сезоні стрижіння — це робота найвищої напруги.. Каторга, пекло, найважчий це труд, навіть при механізації. Цілоденне мекання, духота, запах сірки, жиропоту, крові, карболки... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 57); Реалістично змалював він [В. Стефаник] те справжнє пекло, в якому опинилося трудяще селянство в кінці минулого століття в Австро-Угорській імперії (Історія української літератури, I, 1954, 679).

3. перен. Дуже небезпечне місце. Максим тепер уже знав ціну життю, не кидався так, як замолоду в саме, мовляв, пекло (Панас Мирний, I, 1949, 237); Їхній генерал, улюблений Олександр Васильович [Суворов].., з яким вони раді були йти і у вогонь, і в воду, — він і тепер з ними, у самому пеклі бою (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 78).

4. перен. Тяжкий душевний стам, моральні муки. — Твоє чуття тобі за пекло стане, Його топтатимуть усі, Аж сміття з скарбу зробиться погане (Іван Франко, XIII, 1954, 272); Вразила [жінка] його, здається, в най тоншу струну його душі й викликала тим таке пекло почувань у його нутрі, що він не міг почздержати [стримати] себе.., підняв руку на неї (Ольга Кобилянська, II, 1956, 270).

Пеклом дихати на кого — дуже гніватися. — Раду на мене пеклом дише за свою — цур їй! — носату циганку та голомшить молодицю ні за що, ні про що (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375); Поспішати (спішити, лізти, квапитися і т. ін.) поперед батька в пекло: а) без потреби поспішати в якій-небудь справі, намагаючись випередити інших. — Не сидіти ж мені вічно в тилу.. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... — Думала.. Прийде і твоя черга. Не спіши поперед батька в пекло (Василь Кучер, Голод, 1961, 63); Бути рішучим і готовим на жертви, коли відсутність цієї готовності — підлість, це одне, а лізти поперед батька у пекло, вважати за свій обов'язок бути першим скрізь, де найважче, — це щось інше (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 31); б) виявляючи надмірну цікавість, перебивати співрозмовника запитаннями, зауваженнями. [Огнєв:] Наказ виконано. Хоч зовсім не розумію, для чого. [Горлов:] А ти не лізь поперед батька в пекло, зараз зрозумієш (Олександр Корнійчук, II, 1956, 20); — Але ж ви, діди, таки щось заробляли? — Постривай-бо, не сунься попереду батька в пекло! Заробляли... (Нечуй-Левицький, I, 1956, 56); Товктися (гасати і т. ін.), як Марко в пеклі (по пеклі, по пеклу) — дуже багато або безладно, без потреби рухатися, пересуватися і т. ін. Вночі парубок не заснув жодної хвилини. Він товкся на своєму твердому ложі, як Марко в пеклі (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 44); Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, де же таки — ходить та й ходить, аж до сусідньої області забивається, гасає, як той Марко по пеклу (Юрій Яновський, II, 1954, 162); Вдосвіта, як зять і дочка ще спали, вона вставала, будила наймичок та наймитів і товклася в пекарні, як Марко по пеклі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 203).