Паль
Паль, -лю, м. См. Сапіна. Шух. І. 176.
Сучасні словники
ПАЛЬ, і, жін., діал. Паля. Сильна хвиля підхопила човен і кинула його на паль (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 393).
На паль садовити (саджати, садити, посадити, збивати, збити і т. ін.) — те саме, що На палю садовити (саджати, садити, посадити, збивати, збити і т. ін.) (див. паля). [Р-д:] Не трибунал конгрес, на жаль, І не посадить вас на паль... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 429); Стати мов (як і т. ін.) паль — заклякнути, стати непорушно (від страху, відчаю, здивування і т. ін.). Приведена стала мов паль. Чи страх обезсилив, чи жаль? (Іван Франко, XIII, 1954, 103). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 33.
Паля, Кіл — засіб тортур і страти людини у середньовіччі. Являла собою:
загострений дерев'яний (з цільного дерева) або металевий кіл; укріплений в землі вертикальний кіл, з загостреним верхнім кінцем; у запорожців був дерев'яний стовп, висотою в аршин і більше, нагорі якого зміцнювався залізний шпиль в 2 аршини довжини; інколи застосовували товсту жердину з тупим кінцем, що уповільнювало настання смерті; пірамідальний навершок на дерев'яному стрижні.
Паля якірна (рос. свая якорная; англ. anchor pile; нім. Ankerpfahl m) — довга паля, яка забита в морське дно для заякорювання, прикріплення плавучої бурової структури; іноді палі використовують у ситуаціях, коли нема можливості застосування традиційних якорів (анкерна паля).
Ілюстрації
