Пазорь

Пазорь, па́зурь, -ря, ж. 1) Коготь. Кіт думав, що то миш, як ухопиться за хвіст пазурями. Рудч. Ск. І. 23. 2) Ноготь. Гн. І. 79.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник української мови

ПА́ЗУР, а, чол. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох тварин і птахів; кіготь. Своїми острими пазурами впився Кіт Кабанові в хвіст і почав гризти його зубами (Іван Франко, IV, 1950, 90); По стернях розгулювало гайвороння, гребло своїми залізними і гострими пазурами крем'янисту, висохлу землю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 398); * Образно. Страшна маячлива війна продовжувала ще жити тут, не випускала нещасних людей із своїх пазурів (Олесь Гончар, II, 1959, 132); Напровесні випав ще сніг, і мороз послабив свої цупкі пазури (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 147); * У порівняннях. Ще й пальці в його [пана] довгі та сухі, як пазури (Нечуй-Левицький, III, 1956, 260); Що зараз у жінки з серцем, що його шарпає, як пазурами, — в кров? (Андрій Головко, II, 1957, 153); // перев. мн. Довгі, гострі нігті на пальцях людини. Ухопила [жінка] мене рукою своєю, як лід, холодною рукою з гострими чорними пазурами (Панас Мирний, IV, 1955, 332); Маріуца зігнулась, наче вклонилась Раду, та зараз підскочила і всіма десятьма пазурами повела по його блідому виду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374).

Ілюстрації

Академічний словник

• Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох тварин і птахів; кіготь.
• Довгі, гострі нігті на пальцях людини.

Приклади

• Своїми острими пазурами впився Кіт Кабанові в хвіст і почав гризти його зубами (Іван Франко).
• Маріуца зігнулась, наче вклонилась Раду, та зараз підскочила і всіма десятьма пазурами повела по його блідому виду (Михайло Коцюбинський).