Пажера
Словник Грінченка
Пажера, -ри, об. Обжора. Як добрий, то дасть і другому тієї калити, а як такий лукавий та пажера, то і сам ззість, нікому не дасть. Уман. у.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПА́ЖЕРА, и, чол. і жін., розм. Те саме, що ненажера. Як добрий, то дасть і другому тієї калити, а як такий лукавий та пажера, то і сам ззість [з'їсть], нікому не дасть (Словник Грінченка).
НЕНАЖЕ́РА, и, чол. і жін., розм.
1. Той, хто багато їсть, кого важко нагодувати; прожера. Щоразу до нього [стола] підходить цікавий ненажера і після пристрасного погляду на закуски й наливки відходить убік, тугіше підтягаючи пояска (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 276); — Ого, вона [чайка] така ненажера, скільки не давай — їстиме, — сказав Коська (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 36). 2. перен., зневажл. Людина, яка не задовольняється тим, що має, чого досягла; ненаситна людина. — Без освіти років за двадцять-тридцять від нас лишиться один спогад та, мабуть, руїни кількох хуторів. Все захоплять ненажери-папи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 126).
