Отощати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Отоща́ти, -ща́ю, -єш, гл. Отощать. А котрі воли отощали, то ті марно пропали. Чуб. V. 1058.