Оснач

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Осна́ч, -ча́, м. Сплавщикъ плотовъ. Осначі їдять калачі, осначки їдять болячки. Черн. у. Осна́ч — старовинна назва річкового лоцмана у слов'янських мовах, зокрема у українських козаків. Дослівно: "той хто використовує палицю-осн, для пересування по річці чи з метою перевірки фарватера". Споріднені слова - осн, оснастка, основа. У білоруській мові слово має вигляд "аснач". Історія. Сучасні дослідження показують, що вже на початку формування Русі пересування по річках відігравало велике значення у творенні її господарства і спільності. За деякими даними сама назва "русь" походить від слова ймовірно угро-фінського походження "routsi", яке означає, щось типу річковика, "члена громади-дружини вільних людей, промисловців, воїнів і торговців", яке стало міжнародним (як пізніше і козак), отримало поширення серед різних народів регіону, в т.ч. і у східних слов'ян і в решті-решт дало назву величній спільності племен, а потім і державі Русь. Як би то не було, але в будь-якому випадку пересування по річкам і іншим водоймам, в т.ч. згодом і по морю відігравало важливу роль в житті Русі з найдавніших часів, викликавши появу відповідної термінології. Руські люди заселяли і ліси, і степи і гори, опановували і землеробство і скотарство і різні ремесла і торгові шляхи, як степові так і річкові. Саме цим можна пояснити наявність чималого пласту однакових слів у українській, російській і білоруській мовах, зокрема слова "оснач" (біл. аснач). Так за словами відомого російського філософа Вадима Кожинова: "«пливущий етнос» норманів-варягів зустрівся на Русі з людьми, для яких рух по річкам і озерам був звичним і необхідним. Східнослов'янські племена, як одноголосно стверджують сучасні дослідники питання, розселились на своїй величезній, майже повністю лісовій території не раніше VII— VIII ст. (тобто відносно незадовго до появи варягів) і, судячи з усього, головним чином по водним шляхам." "Візантійський імператор Костянтин Багрянородний, який чітко розрізняв варягів і східнослов'янські племена, писав у середині Х століття про останні, що вони повсюдно і кожний рік «рублять... моноксили (однодеревки.— В. К.) під час зими і, знарядивши їх, з початком весни, коли розтає крига, вводять у розташовані поблизу водойми». Далі говориться і про те, що ці однодеревки продають варягам." "Дуже характерна свого роду загальна картина ранньої Русі, окреслена у «Повісті врем'яних літ»: «...славяни прийшли і сіли по Дніпру і назвались полянами... тут був путь з Варяг у Греки і з Грек по Дніпру, а в верхів'ях Дніпра — волок до Ловоті, а по Ловоті можна вийти в Ільмень, озеро Велике; з цього ж озера витікає Волхов і впадає у озеро велике Ново (Ладогу.— В.К.), і устя цього озера (ріка Нева.— В. К.) впадає в море Варязьке (Балтійське.— В.К.)... Дніпро ж витікає з Оковського лісу і тече на південь, а Двіна з того ж ліса тече і направляється на північ ... З того ж лісу тече Волга на схід і впадає сім'юдесятью устями в море Хвалиське (Каспійське.— В. К.)... А Дніпро впадає устям в Понтійське (Чорне.—В.К.) море, це море зветься Руським...»". "З цього ясно, що, освоюючи путі «з варяг в араби» по Волзі і, пізніш, «з варяг у греки» по Дніпру, скандинавські прибульці тим самим входили в уже складену систему буття «туземних» племен, хоч нормани, без сумніву, збільшили, підсилили і продовжили в просторовому відношенні той рух по водним шляхам, який відігравав першостепеневу роль і до їх появи." В часи розпаду суспільства древньої Русі під ударами загарбників зі сходу і заходу, зокрема встановлення у Києві прямого правління намісників ординських царів, після падіння Києва у 1241 році, досвід і термінологію древніх промисловиків, мандрівників, воїнів і торговців зберегли руські, зокрема українські козаки - спільність вільних людей, яка сформувалась на уламках старої Русі. Саме цим пояснюється те, що серед представників різноманітних професій, відомих у козацьких краях зустрічаються і осначі, один з яких і дав початок українському козацькому роду Осначів. Заняття оснача називається оснацтвом (осначеством). Від назви цієї стародавньої професії походить прізвище Оснач, а також Осначі - назви кількох населених пунктів в Україні і Росії. Примітки.

http://www.patriotica.ru/books/kozh_slovo/sl_04.html
http://www.patriotica.ru/books/kozh_slovo/sl_04.html
http://www.patriotica.ru/books/kozh_slovo/sl_04.html

http://www.patriotica.ru/books/kozh_slovo/sl_04.html http://www.patriotica.ru/books/kozh_slovo/sl_04.html