Ослабати

Ослаба́ти

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т.

Ослабати, -ба́ю, -єш, сов. в. ослабіти, -бію, -єш и ослабнути, -ну, -неш, гл. Ослабѣвать, ослабѣть, ослабляться. Мій коничок ослабає, сон голову похиляє. Чуб. V. 947. Нехай будуть кайдани коло ніг ослабати, сирая сириця коло рук ослабати. АД. І. 90. 91. І зараз чогось попоїли, щоб на путі не ослабіть. Котл. Ен. Ослабла в колесі дерев'яна букша. Рк. Левиц.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974.

ОСЛАБАТИ, аю, аєш, недок., рідко ОСЛАБІТИ, ію, ієш: мин. ч. ослабів і ослаб, ла, ло; ОСЛАБНУТИ, ОСЛАБТИ, бну, бнеш; мин. ч. ослабнув і ослаб, ла, ло; док.
1. Ставати фізично слабим, безсилим; втрачати фізичну сличу; слабіти, слабнути. Під тими поглядами, що або сміялися, або іскрами обсипували його, — м'як [Сава], ослабав і тратив усяку волю (Ольга Кобилянська, II, 1956, 30); Сталося так, що раптом ослабіли в нього руки, і він упав на підлогу кволий і безпомічний, мов дитя (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 71); Всю дорогу Купріян лежав під кожухом, нічого не їв, не пив і ослаб так, що старший брат підводив його попід руки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 416);
// Втрачати колишню гостроту; притуплюватися (про зір, слух, пам'ять і т. ін.). Уже ото й перші півні проспівали були, а він усе не спав.. Потім, нарешті, почув, що стомився дуже: якось прив'яла увага й думки стали важкі, і ніби ослабла пам'ять (Андрій Головко, II, 1957, 392);
// Ставати тихішим. Голос у неї ослаб, став тихий, тоненький, немов дитячий (Леся Українка, III, 1952, 615);
// Втрачати свою міць, здатність до опору, боротьби. На заході сонця Саібове військо ослабло, знесилилось, подалось (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 33).
2. Ставати менш натягнутим, тугим, пружним; відпускатися. Він [пліті був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 355); Ось оця струна зовсім порвалась, Ти не торкай її, ся так ослабла, Мов тетива в дитячім самострілі (Леся Українка, I, 1951, 146); — Він такі бочки майструє, що.. котіть по дорозі від Полтави,.., то не один обруч не ослабне, ні одна клепка не випаде (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 287);
// Переставати міцно, щільно триматися, прилягати до чого-небудь; розхитуватися. У Брянського кінь теж клацав: підкови ослабли, і їх треба було підтягати (Олесь Гончар, III, 1959, 89). ♦ Ослабла (ослабне) гайка, рідко — про втрату здатності до боротьби, активної діяльності і т. ін. [Дудар:] Колективи ростуть, як хвиля в морі... А хто гадав, що влада не витримає, ослабне гайка, і впаде — той гризе собі пальці (Іван Микитенко, I, 1957, 61).

Синоніми

ослаба́ти (рідше) - втрачати силу, ставати слабшим

1. безси́літи (рідше)
2. видиха́тися
3. здава́ти
4. кволі́ти
5. ни́діти
6. ни́кнути
7. перево́дитися
8. плюга́віти (зневажл.)
9. поника́ти
10. підупада́ти
11. сла́бнути
12. сла́бшати
13. слабі́ти
14. слабі́шати
15. хи́рі́ти
16. чу́чверіти (розм.)

ослаба́ти - про зір

1. послаблюватися
2. притуплятися
3. ставати не тим