Осад

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Осад - дрібні частки твердих речовин, що осідають у якомусь середовищі, осадок; осадові гірські породи, а також переносно: осаду чаї, залишився неприємний осад від розмови. Процес перетворення осаду в гірські породи включає ряд субпроцесів: а) розчинення та виділення з осаду нестійких сполук; б) утворення нових сполук, мінералів відповідно до нових фізико-хімічних умов; в) ущільнення та зменшення вологості.; г) перекристалізацію та ін.

Утворення осаду з точки зору хімії

Процес утворення осаду досить складний і структура осаду залежить від ряду умов.

Більшість звичайних осадів утворюються в кристалічному стані. Спочатку утворюються центри кристалізації – зародки, тобто первинні кристали. Вони зростають в агрегати, сполучаються в більші частинки і випадають в осад. Очевидно, первинні кристали утворюються лише при зустрічі великої кількості реагуючих іонів, оскільки з двох і навіть кількох іонів кристал утворитися не може.

Для виникнення первинних кристалів має значення також певне кількісне співвідношення реагуючих іонів і розташування їх у просторі. Відомо, що в розчині іони оточені і міцно зв’язані гідратною оболонкою, яка руйнується при утворенні осаду.

При швидкому доливанні розчину осаджувача утворюються аморфні осади. При цьому виникає багато центрів кристалізації і дрібних агрегатів кристалів, які сполучаються в більші частинки, тобто відбувається коагуляція колоїдного розчину. Це характерно для багатьох важкорозчинних сполук, наприклад гідроксидів металів, сільфідів металів, силікатної і вольфрамової кислот та ін. У зв’язку з дуже незначною розчинністю цих сполук при зливанні реагуючих компонентів розчин стає перенасиченим, через що дуже швидко утворюється велика кількість окремих дрібних частинок. Назва „аморфний” означає, що осад складається з великої кількості слабко зв’язаних між собою дрібних частинок з великою загальною поверхнею, на якій адсорбуються сторонні речовини.

Процес утворення кристалічних осадів характеризується тим, що при добавлянні окремих порцій осаджувача нові центри кристалізації утворюються не зразу. Продукт реакції деякий час залишається в перенасиченому розчині. При повільному добавлянні реагенту кристалічні центри зростають у порівняно великі кристали.

Ілюстрації осаду

Приклад осаду.jpg Осад у воді.jpg

Осад з точки зору географії

Донні відклади формуються з дрібних твердих мінеральних часток, які називають осадовим матеріалом. Походження осадового матеріалу різне. Частина його представляє собою результати руйнування гірських порід суходолу. Це теригенний матеріал. Він виноситься в океан річками, вітром, кригою (береговим припаєм і айсбергами) або утворюється в результаті абразії берегів і дна.

Значна частина осадів представлена вулканогенним (пірокластичним) матеріалом. Важливу роль в поповненні осадового матеріалу грає процес відмирання морських організмів, що мають скелети або покрови з кремнезему та вапна. Це біогенний осадовий матеріал.

Є осадові частки, що утворюються в результаті хімічних процесів у морській воді та морському дні. Їх називають хемогенним або аутогенним матеріалом.

Невелика кількість осадового матеріалу має космічне походження. Це метеоритний пил, що утворюється в результаті згоряння метеоритів і осідання на дно океанів. Приблизна оцінка надходження осадового матеріалу різного генезису дана в таблиці.

На протязі значного часу більша частина осадового матеріалу знаходиться у завислому стані в морській воді. У басейні Світового океану одночасно знаходиться біля 1370 млрд. т завислих речовин. При вказаній вище величині надходження осадового матеріалу в океан середнє перебування осадових часток у завислому стані близько 60 років. Ще довше, і далеко не повністю, мобілізується в осад розчинений стік.

Деяка частина матеріалу, що виноситься річками, накопичується в береговій зоні у вигляді наземних акумулятивних форм (дельт, а також різноманітних кос, пересипів тощо) і таким чином може приймати лише обмежену участь у донному осадонакопиченню. Із матеріалу, що осідає в береговій зоні морів і океанів, формується особливий вид морських відкладів - морські наноси, що мають важливе значення в рельєфоутворенні в береговій зоні. Типи морських відкладів

Морські відклади, що утворюються в результаті складного процесу рознесення, диференціації та акумуляції осадового матеріалу на дні морів та океанів, можна класифікувати по розмірах складових часток, по їх генезису та речовому складу.

По складу головного компоненту виділяють слабовапняковисті (10 - 30%), вапняковисті (30 - 50%), сильновапняковисті (більше 50%), слабокремнисті (10 - 30%), кремнисті, сильнокремнисті відклади.

Теригенні відклади

Їх звичайно класифікують по гранулометричному складу. Як особливу різновидність теригенних відкладів виділяють айсбергові відклади. Вони утворюються з осадового матеріалу, що випадає на морське дно при таненні айсбергів, і найбільш характерні для антарктичних вод Світового океану. Айсбергові осади відрізняються дуже низьким вмістом вапна, органічного вуглецю, поганим сортуванням і різноманітністю гранулометричного складу.

Особливо виділяються також теригенні відклади Північного Льодовитого океану, що утворюються з осадового матеріалу річкового виносу з домішками матеріалу, що надходить з айсбергами, річковою кригою і кригою "берегового припаю". Особливу групу відкладів утворюють турбідіти - осади турбідітних (суспензійних) потоків, що більшою частиною також мають теригенне походження.

Цікаві відео про осад в хімічній реакції та класифікація осадових порід

.
.

Іншими мовами

Переклад на англійську - the precipitate.

Переклад на німецьку - sediment

Переклад на італійську - sedimento.

Переклад на французьку - sédiments.

Переклад на іспанську - sedimentos.

Джерела та література

http://slovopedia.org.ua/32/53406/31702.html https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8 https://ru.osvita.ua/vnz/reports/geograf/26239/ https://lubbook.org/book_204_glava_10_2.2_Vidiosad%D1%96v..html https://www.deepl.com/translator#uk/it/%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4