Орудування
Орудування, -ня, с. Завѣдываніе, руководство, управленіе.
Зміст
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОРУ́ДУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ору́дувати. – Я в танцях далеко не такий зручний, як в орудуванню [орудуванні] пером (О. Маковей).
Кожна робота його [Славенка] .. давала приклад блискучого орудування методою (В. Підмогильний).
Історичне походження та використання слова
Цей термін походить від староукраїнського слова “руда”, що означає знаряддя або інструмент. У минулому, використання оруд у господарських справах було дуже поширене, тому слово “орудування” стало синонімом слова “праця”.
З часом, значення та застосування слова “орудування” розширилися. Воно почало використовуватися у більш загальному контексті, що означає володіння, керування або використання предмету, навички або знання для досягнення певної мети.
Цікаві факти
5 запитань про орудування, які часто задаються:
1. Які вміння та знання необхідні для ефективного орудування?
2. Як орудування впливає на професійний розвиток?
3. Чому деякі люди бояться орудувати своїми знаннями та навичками?
4. Які переваги можна отримати, орудуючи власними ресурсами?
5. Як привнести орудування в повсякденне життя для досягнення більшого успіху?
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 750.
