Опалка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Опалка, -ки, ж. 1) Мѣшокъ для кормленія лошадей въ дорогѣ овсомъ, — подвѣшивается къ мордѣ лошади, у отверстія его, въ края зашиты двѣ палки. Рк. Левиц. Хотин. у. 2) Корзина, плетенка. 3) = Опалачка. Желех.