Олживий
Олжи́вий, -а, -е. Лживый. К. Бай. 150.
Зміст
Сучасні словники
Українські словники
[ [1] Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]
БРЕХЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який завжди говорить неправду; схильний брехати (в 1 знач.). Брехлива свекруха невістці не вірить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 132); Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 207).
2. Який не відповідає правді, має в собі брехню; неправдивий. Цей навіжений молодик не спиниться ні перед наклепом, ні перед брехливим обвинуваченням у недбалому ставленні головного інженера до обов'язків (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 184).
3. Несправжній; нещирий. Тяжкі переслідування одвертих ворогів та брехливих друзів не могли не втомити навіть цей [І. Франка] могутній дух (Максим Рильський, III, 1956, 272); * Образно. Обманні, брехливі ріки! Близькі, майже відчутні, біжать і біжать під сонцем, то зникаючи на мить, то виникаючи знов... (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 21).
4. Який часто гавкає (про собак). Брехливу собаку далеко чути (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 191).
Значення
- схильний брехати,
- неправдивий,
- несправжній,
- нещирий.
Ілюстрації
|
|
