Окур

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Окур, -ра, м. 1) Оку́р. Окуриваніе. У кирпичниковъ, горшечниковъ: первоначальный легкій огонь, при которомъ обжигаемое окуривается дымомъ. Вас. 180. 2) Окур. курево, которымъ подкуриваютъ пчелъ. Шух. І. 111.