Одначе

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Одначе, нар. = Однако. Одначе ми не втечемо і тебе не ввеземо. АД. І. 114. Та вже, каже чмелик, чи винесу, чи не винесу, одначе вам пропадать. Рудч. Ск. І. 118.

Сучасні словники

1. Уживається для вираження протиставного зв'язку між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, проте, однак. [Маруся:] Ти мене жалієш? Ти так багата щастям, що й мені хочеш частину його уділити? Дурна, дурна!.. Одначе дурному та ледачому завжди щастить!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 95); Довкола неї було пусто,.. з колиби одначе курився дим — знак, що там сидить хтось живий (Іван Франко, VIII, 1952, 371); Я бився, як скажений вовк; одначе Мене зв'язали й повезли в Немирів (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 174); Плачинда недолюблює Давида, одначе терпить його (Михайло Стельмах, I, 1962, 100); // Уживається при протиставленні головного речення підрядному допустовому. У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її непрохану ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 86).

2. у знач. вставн. сл. Все ж, все ж таки, все-таки. Одначе, незважаючи на тяжкі умови життя.., я завжди був великим оптимістом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Ми пам'ятаємо, одначе, яку високу оцінку давали Маркс і Енгельс творам античного мистецтва, стверджуючи, що вони являють собою до певної міри неперевершену норму для всіх епох і народів (Максим Рильський, IX, 1962, 162); Незважаючи на обстріл, колона уперто, верства за верствою рухається далі. Одначе, що то за тривога знялася попереду? (Олесь Гончар, II, 1959, 121).

3. у знач. виг. Уживається при вираженні здивування, невдоволення, обурення і т. ін. — Одначе, — зараз же встряв у розмову красивий доцент, розгортаючи справу вступника.., — ви робите поспішний висновок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62); [Ярчук:] Чаю. Фруктів. [Булава:] Слухаю. (Виходить). [Наталя:] Одначе, у вас дисципліна (Іван Микитенко, I, 1957, 382).



Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 632.