Огнище
Зміст
Огнище
Теплина, огонь, костер.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ВО́ГНИЩЕ (розм. О́ГНИЩЕ), а, с. 1. Купа дров, хмизу і т. ін., що горить. [Карпо:] Розкладу вогнище, ляжу та й буду думати (Кроп., II, 1958, 124); Треба буде перепливти через річку, швидко назбирати дров на тім боці і розпалити вогнище (Багмут, Щасл. день.., 1959, 102); Подекуди вже палили вогнища з сухого бур’яну, біля них грілися трудармійці (Тют., Вир, 1964, 482).
Словник української мови
Во́гнище, рідше о́гнище — місце для розкладання вогню, як правило, усередині приміщення. Домашнє (родинне, сімейне) вогнище — своя оселя, родина, сім'я. По довголітній розлуці він вернув до свойого [свого] домашнього огнища! (Іван Франко, VI, 1951, 412).
Вісник АН
Вогнище - місце, де розкладали вогонь. На підлозі житла на однаковій віддалі одне від одного знаходилися три.. вогнища з кістковим і дерев’яним вугіллям
Вікіпедія
Домашнім (домовим, ро¬динним, сімейним) вогнищем прийнято називати свою оселю, родину. Це йде з давніх часів, коли святинею дому було вогнище, де горів вогонь — джерело тепла в оселі. Всі обряди, пов'язані з до¬мовим вогнищем, виконував бать¬ко, голова родини. Божеством домового вогнища був домовик[2]. У Стародавньому Римі простір у середині житлового будинку був відомий як атріум (atrium) — його назва походить від ater(«чорний», «темний») і пов'язана зі стінами, закіптявілими від вогнища, що первісно розташовувалося в його центрі.
