Овва!

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Овва! меж., выражающее удивленіе, сомнѣніе, иронію. Эва! какъ бы не такъ! Перевелись тепер рицарі в Січі... Овва! гукнув тутъ на всю світлицю Кирило Тур. К. ЧР. 113.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОВВА́, виг. Уживається при вираженні здивування, сумніву, іронії і т. ін. — Я лиш те зроблю, що мені схочеться. — Овва! Трошки воно та не так! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 134); — Овва! — хрипко сказала хазяйка хати. — От так одразу я тобі й розказала все... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 190); — Овва який! — Отакий. — Рубін ждав нападу, але Індиченко все ж таки здрейфив і не зачепив його (Іван Сенченко, Опов., 1959, 4).

Орфографічний словник української мови

овва́ вигук незмінювана словникова одиниця

Ілюстрації

Овва1.jpg Овва3.jpg Овва2.jpg Овва4.jpg

Медіа

Див. також

Та притрусимо листям та гіллям. От і шукай нас. А ми собі — овва! — сидимо під землею! Ну й що міг сказати Михась? - Володимир Винниченко "За Сибіром сонце сходить"

"За Сибіром сонце сходить"

Джерела та література

Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 190

Іван Сенченко, Опов., 1959, 4

Зовнішні посилання