Обійти

Обійти, -ся. См. Обіходити, -ся.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОБХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ОБІЙТИ, обійду, обійдеш, док.

1. перех. інеперех. Іти, рухатися навколо кого-, чого-небудь. Обходила [Ївга] круг тих хором; де бачила, що йдуть.. пани, усе на них приглядувалась (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 284); Ми обійшли кругом верх Шевченкової гори (Нечуй-Левицький, II, 1956, 386); Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і.. подався ліворуч, щоб обійти навколо міста (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 398).

2. перех., військ. Заходити в тил або фланги противника, щоб оточити його. Четверо [вершників] стали обережно обходити оксенівців, не роблячи жодного пострілу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 530); Маневр той показував ясно, що монголи хотіли зі всіх боків обійти й окружити дім відразу (Іван Франко, VI, 1951, 78); — Не можна допустити, щоб петлюрівці й гетьманці з'єдналися в Києві в один кулак. Тому нам треба їх негайно догнати, обійти і розгромити частинами (Олександр Довженко, I, 1958, 158).

3. перех. і без додатка. У різних напрямках проходити який-небудь простір, відвідуючи багато місць (з метою ознайомлення, перевірки і т. ін.). Що день божий обходила Село. Помагала [княжна] Усякому (Тарас Шевченко, II, 1953, 15); Обходячи вранці свій табір, генерал Шрейбер натрапив на Шевченка (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 251); Ніколи вже було нікому і носа на вулицю виткнути, і хоч усе село обійти, так не зустрінеш нікого... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 228); Усі свої чотири десятини, розкидані у п'яти руках, обійшла [Докія] до смеркання (Михайло Стельмах, II, 1962, 333);

// Проходити від однієї людини до іншої, приділяючи увагу кожній. Слуги виносять таці з кубками і, почавши з Воєводи, обходять всіх гостей (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 180); Демко знай з чарками обходить усіх, веселенький, усміхається (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 484); [Прісцілла:] Боже, боже правий, рятуй свою громаду! То ж єпископ найдальше мешкає... Се ж треба двічі всіх обійти (Леся Українка, II, 1951, 389);

// Переходити, передаватися з рук в руки, від одного до другого (про предмети). В світлиці тим часом обходила рядова [чарка], розв'язувала й без того смілі язики (Панас Мирний, I, 1949, 409); Кухоль з горілкою обходив натовп і щиро світив денцем до сонця (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 97); Черевички обійшли по руках мало не все бомбосховище, і матрос настояв, щоб Юльця їх взула при ньому й потанцювала (Василь Кучер, Голод, 1961, 98);

// перен. Поширюючись, ставати відомим усім, багатьом (про чутку, звістку і т. ін.). І гордиться вона немало: Хай обходить Заріччя звістка, Що у кузні метал кувала Коваля молода невістка (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 58); Звісно, може і брехали люди, — чутка-утка поки обійде цілий край — десять раз вилиняє, переміниться (Панас Мирний, I, 1954, 185).

4. перех. Проходити стороною, обминаючи кого-, що-небудь; обминати. З того часу ставок чистий Заріс осокою; Не купаються дівчата, Обходять горою (Тарас Шевченко, I, 1951, 168); Ішли здебільшого вночі, обходячи міста і села, щоб не натрапити часом на військові патрулі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 138); Наскочила [Соломія] на чимале довгасте озерце.. Вона мусила вернутись трохи назад, щоб обійти перешкоду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361);

// перен. Обминати, не зачіпаючи кого-, що-небудь. Ті, що потерпіли сьогодні, ..мовчали..; їх обережно обходили і болючих питань не задавали (Гнат Хоткевич, II, 1966, 415); Здалеку здавалося, що війна обійшла зелений, багатий садами Заболотів (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 77);

// перен. Уникати, цуратися кого-, чого-небудь. На те він і Гордий, щоб не напрошуватися на увагу людей, коли вони почали його обходити (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 213); Василя ніби хтось підмінив. Він обходив закусочні, з роботи приходив додому вчасно (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 278); Уляну хлопці обходять. Чужою ще вважається і ще, на їхню думку, занадто горда (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 62).

5. перех., перен. Нехтувати ким-, чим-небудь; не враховувати, не брати до уваги. Доля дала йому до рук такий «життєвий матеріал», що він, як справжній художник, не міг обійти його і не відтворити (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 33); — Просимо зайти прочитати листа.. Треба ж нам перевірити, чия тут правда. Листи трудящих обходити не можна (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 162);

// Позбавляти чого-небудь. Сергій же як молодий господар, в обов'язок якого входило турбуватися за своїх гостей, не обійшов своєю увагою і Кузя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 158);

// Кривдити, не даючи чого-небудь, залишаючи без чогось. Він знав, що на стойбище привезли спирт.. Отже, боявся, щоб не обійшли його при дільбі (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 90);

// Залишати без підвищення по службі, нагороди і т. ін. — Ви завжди скаржитесь, що вас обходять. А скільки у вас засіяно буряків? Шоста частина!.. (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 403).

6. тільки док., перех., перен., розм. Те саме, що обдурювати 1, 2. Обійшли, одурили вороги суд, посміялися з суддів, та не одурили Микити (Любов Яновська, I, 1959, 311); Остапчук гадав, звісно, що Василя, «мужика необразованого», легко обійти на суді буде можна (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 182).

7. тільки недок., перех. Цікавити, турбувати кого-небудь; стосуватися когось. Як тепер Наше здоров'я, любий Добродію? Ви нічого не пишете про те, а воно мене обходить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 249); — Най тебе тепер ніщо не обходить, ти лиш собі дбай за громадою (Лесь Мартович, Тв., 1954, 178); Ми поклали з дружиною, що нас зовсім не обходять тих двоє подорожніх, що Оселилися нагорі... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 105).

8. тільки недок., перех., розм., рідко. Доглядати за ким-небудь, турбуватися про когось. — Петре! їй, Петре! — перепинив Іван.. — А де ж ти був дотепер? Забув ти, як спав бувало по багацьких половниках і обходив панську худобу? (Мирослав Ірчан, II, 1958, 134); Теперечки у неї одна задача: моїх хлопців обходити і за собою дивитися (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 107).

9. тільки недок., перех., діал. Святкувати. Не маючи родини, Калинович навіть свят руських не обходив (Іван Франко, VI, 1951, 328); Хочу.. вас запитати: чи співають у Болгарії колядки і чи похожі вони на українські? Як там люди обходять різдво? (Леся Українка, V, 1956, 26); З новин занотую то, що молодіж.. в наступаючім році гадає величаво обходити 25 ювілей літературної діяльності Франка (Василь Стефаник, III, 1954, 109).

Орфографічний словник української мови

ОБІЙТИ

обійти́ дієслово доконаного виду

Фразеологічний словник української мови

ОБІЙТИ

обмина́ти (обхо́дити, оббіга́ти і т. ін.) / обмину́ти (обійти́, оббі́гти і т. ін.) деся́тою доро́гою (ву́лицею). 1. кого. Уникати зустрічі з ким-небудь. Воно (обличчя) стало недобре, лихе, наче жінка побачила перед собою найзапеклішого ворога, якого збиралась обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Про те, що він лакуза, знали всі, а тому гидували з ним стрічатися і завжди обминали десятою дорогою (В. Нестайко); — Чого ти мене десятою дорогою обходиш? — запитав Тимко (Григорій Тютюнник); — Обходь лишень ти Уласа десятою вулицею й не говори до його (до нього) (І. Нечуй-Левицький); // Уникати будь-яких контактів з кимсь. — Бридке дівча, ота Харитя.. Обминайте її десятою дорогою (М. Чабанівський); — Батюшка Софроній?! Тато ж його не любили, десятою дорогою обходили (В. Речмедін); — Кожний вам скаже, що то хата .. злодія, якого сам батько одцурався, а добрі люди десятою вулицею обминають (В. Винниченко);

обхо́дити (обділя́ти) / обійти́ (обділи́ти) (своє́ю) ла́скою кого. Ставитися неприхильно, недоброзичливо, з суворістю і т. ін. до кого-небудь. Пораднице наша! Зглянься на нас, горопашних, не обійди нас своєю ласкою (Панас Мирний); Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного краю душа не обділе (не обділить) нас своєю ласкою (Панас Мирний).

обхо́дити / обійти́ мовча́нням кого, що. Не згадувати, не говорити, не писати і т. ін. про кого-, що-небудь. Журнал (“Літературно-науковий вісник”) обходив мовчанням російських декадентів і популяризував реалістів кінця ХІХ — початку ХХ ст. (З журналу).

обхо́дити (обмина́ти) / обійти́ (обмину́ти) стороно́ю кого, що. 1. Залишати кого-, що-небудь поза увагою; не зачіпати когось, чогось. Художник слова бачить зародки нового і допомагає його розвитку, але він не обходить стороною і залишки старого (А. Малишко). 2. Не виявлятися, не відчуватися. Велика й щедра любов давно обійшла його стороною (О. Сизоненко); Дітей Миронових любитиме (Христя), як його самого, материнські почуття не сьогодні, то завтра народяться, не обминуть стороною (Є. Гуцало).