Обійняти

Обійня́ти, -йму́, -меш, гл. = Обняти. Стара як обійняла її, то й з рук не пускає. МВ. (О. 1862. ІІІ. 35). 1. Обхоплювати кого-небудь руками чи рукою, пестячи, виражаючи ніжність, почуття дружби і т. ін. І вже обіймає [мати] його й до серця пригортає (Марко Вовчок, I, 1955, 347); Це була дійсність — Лаврін.. обіймав її і шепотів ласкаві.. слова (Олесь Донченко, III, 1956, 120); Він сирота, — хто без мене його привітав? Хто про долю, про недолю, Як я, розпитає? Хто обійме, як я, його? (Тарас Шевченко, I, 1963, 127); // Обхоплювати руками чи рукою що-небудь. Сидячи на землі, .. вона обіймала свої коліна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 314); Він обіймає стовбур старої груші, припадає обличчям до шорсткої порепаної кори (Юрій Смолич, II, 1958, 57); Червоноармійці сиділи на гачку, обійнявши гвинтівки (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 32).

♦ Обіймати (обійняти) оком (очима, поглядом, зором і т. ін.) — пильно, уважно дивитися на кого-, що-небудь. Прокіп обіймав оком Гафійку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41); І кожного [бійця] обіймає [Воронцов] теплим поглядом, і кожним гордиться (Олесь Гончар, III, 1959, 460). Обіймати (обійняти) оком (очима, поглядом, зором і т. ін.) — пильно, уважно дивитися на кого-, що-небудь. Прокіп обіймав оком Гафійку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41); І кожного [бійця] обіймає [Воронцов] теплим поглядом, і кожним гордиться (Олесь Гончар, III, 1959, 460).

2. перен. Поширюючись, огортати, обволікати, охоплювати і т. ін. кого-, що-небудь (про полум'я, світло, темряву і т. ін.). Плентавсь я тихою ходою берегом річки, не помічаючи навіть, як чорна хмара обіймала крайнебо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 177); Кошлата темрява владно сунула з лісової хащі, обіймала чорними рукавами стовбури вікових ялин і сосен (Олесь Донченко, II, 1956, 7); 3. перен. Оволодівати ким-, чим-небудь; повністю захоплювати, полонити когось, щось (про почуття, враження і т. ін.). Нікого й нічого не знаю, і сум, і неспокій мене обіймає (Марко Вовчок, I, 1955, 7); То він ходив зажурений, то раптом його обіймала злість на неї (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 408); Страх обійняв Женю знову: невже ні від кисню, ні від камфори цьому небораці не полегшає? (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 167).

4. перен. Мати в своєму складі. Ця країна [Нідерланди], яка обіймала сучасну Бельгію, частину північної Франції, Люксембург і Голландію, була густо заселена (Історія середніх віків, 1955, 180); Знову серед козаків пішли чутки, що буде складатися реєстр. Хто оповідав, що число реєстровців обійматиме шістдесят тисяч.., а хто твердив, що всього двадцять тисяч (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 606); // Включати в сферу своєї уваги, діяльності, в коло своїх інтересів і т. ін. Епоха тому й називається епохою, що вона обіймає суму різноманітних явищ і воєн.. (Ленін, 30, 1972, 83); ОБНІМАТИ, аю, аєш, недок., ОБНЯТИ, німу, німеш, док., перех. Те саме, що обіймати. Лимар кичку зашиває, Мене горне, обнімає, Молоденьку (Тарас Шевченко. II, 1953, 140); Ярослава раптом обняла Люду й голосно заспівала (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 278); Він знову не міг заснути і лежав, обнявши подушку (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 19); Як вони підводили Романа до пожежі, то вже всю клуню обнімав огонь (Борис Грінченко, II, 1963, 303); Мої очі, мій мозок жадібно ловлять усі деталі страшного моменту.. І те велике ліжко з маленьким тілом і несміливе світло раннього ранку, що обняло сіру ще хату... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 418); Катрю обняла якась радість божевільна (Марко Вовчок, I, 1955, 215); Мені здається, що тут більше причинилася моя вдача, те гаряче бажання — обняти цілий круг людських інтересів (Іван Франко, I, 1955, 31); Пан Славко був готовий виконати свою постанову й обняти посаду урядника при касі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 449). ♦ Обнімати (обняти) оком (очима, поглядом, зором і т. ін.) — те саме, що Обіймати (обійняти) оком (очима і т. ін.) (див. обіймати). Обнявши мене добрим, невинним оком, щезала [сестра] (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 357); Коли йому.. було заборонено дивитись на неї, він просто обняв її поглядом і побачив усе-усе до найменших дрібниць (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 50).