Нелюб

Нелюб, -ба, м. Нелюбимый мужчина, немилый. Хоче мене мати за нелюба дати. Нп. Ум. Нелюбонько, нелюбочко. Грин. III. 329.

Зміст

1 «Словарь української мови»
2 Сучасні словники
- 2.1 Рекомендовані джерела
3 Ілюстрації
4 Інтернет-джерела

«Словарь української мови»

Нелюб, -ба - м. Нелюбимый мужчина, немилый. Хоче мене мати за нелюба дати. Н. п. Ум. нелюбонько, нелюбочко. Грин. III. 329

Сучасні словники

НЕЛЮБ, а, чол. Чоловік, якого не кохає жінка. Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (Нечуй-Левицький, I, 1950, 88); Побажавши молодим щастя та дрібних діточок, ще й приказавши притому Тосі — «краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти».., — Боженко поспішив до гурту поважних людей (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 62).

Нелюб див. нелюбий -а, -е. 1) Якого хто-небудь не кохає. || у знач. ім. нелю/бий, -бого, ч.; нелю/ба, -бої, ж. Людина, яку хто-небудь не кохає.
2) До якого хто-небудь відчуває нелюбов, неприязнь, неприхильність. || У якому виражається неприязнь, неприхильне ставлення до кого-, чого-небудь. || Який не відповідає чиїмсь уподобанням, смакам, нахилам і т. ін.
3) Який викликає незадоволення; неприємний.

нелю́б предик. разг. О ком-либо, кто не нравится кому-либо.