Небувалий

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Небувалий, -а, -е. 1) Небывалый. 2) Малоопытный, не знающій людей. Чуб. І. 270. Посилає козака молодого, небувалого. О. 1862. II. 96.

Сучасні словники

НЕБУВА́ЛИЙ, а, е.

1. Якого досі не було; невидатні, небачений. Тут і старе, й мале, бо кожному ж кортіло подивитися на небувале досі у слободі видовище (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 129); — Перед нами розкриваються можливості одержання рослин з небувалими властивостями (Олександр Довженко, I, 1958, 474); Ти вийди на вулицю зрання, Пройди через луки й городи, І от ти увійдеш неждано У сад небувалої вроди (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 54); // у знач. ім. небувале, лого, сер. Те, чого досі не було. В думках снується дійсне й небувале... (Максим Рильський, II, 1960, 121).

2. роялі. Який ніде не бував; який не має життєвого досвіду, мало бачив, мало зазнав. Їй, молодій та небувалій, близько все те доходило до серця, будило нерозгадані думка у її голові (Панас Мирний, III, 1954, 232); Спершу дуже трудно було: молодий-таки, небувалий, не вчений як слід (Андрій Головко, II, 1957, 404).

Ілюстрації

302 × 167 275 × 183 282 × 179 259 × 194

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання