Небагатий

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Небагатий, -а, -е. Небогатый, бѣдный. На розум небагатий. Глупый. Ой, татарине, ой сідий же ти, бородатий, либонь же ти на розум небагатий: ще ти козака у руки не взяв, а вже за його й гроші пощитав. ЗОЮР. І. 17.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЕБАГА́ТИЙ, а, е. 1. Який не має багатства, не володіє великими матеріальними засобами, зі скромними достатками; бідний. І стане купою на купі Смердячий гній — і все те, все Потроху вітер рознесе, А [ми] помолимося богу І небагатії, невбогі (Тарас Шевченко, II, 1963, 416); — Де сини? — спитав Борковський, — увійшовши в двір до небагатого селянина Чижа (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 95); // В якому багато бідних людей. З далеких небагатих сіл поприходили на роботу дівчата та хлопці на цілий тиждень (Нечуй-Левицький, II, 1956, 36). 2. З бідним опорядженням, обладнанням і т. ін.; нерозкішний. За тартаком небагата панська оселя, а проти неї костьол убогий, старий, без бані (Нечуй-Левицький, II, 1956, 392). ♦ На розум небагатий хто — хто-небудь розумово обмежений, нерозумний. — Ой, — каже [Голота]. — татарине, ой, .. бородатий! Либонь же ти на розум небагатий: Ще ти козака у руки не взяв, А вже за його й гроші пощитав [порахував] (Українські народні думи.., 1955, 6). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 245.

Словник синонімів української мови

небагатий 1) (про людину — зі скромними достатками), біднуватий, маломаєтний; незаможний, незабезпечений (який не має достатніх засобів існування) — Пор. бідний 1) 2) (належний / властивий небагатим людям), незаможний, біднуватий; незабезпечений (з відсутністю достатніх засобів існування); скромний (без претензій на багатство, розкіш тощо) — Пор. бідний 2)


Ілюстрації

Лар14.jpeg x140px x140px x140px

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання