Наїдок

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Наїдок, -дку, м.


«Словарь української мови»

Наїдок - 1) Яство. Перед дівчиною напитки, наїдки. Мет. 95. 2) Насыщеніе. Наїдку, як з хро́ну. Этимъ нельзя наѣсться. Мнж. 168. По кавунах малий наїдок. Лебед. у. Не ходиться о наїдок, але о покушання. Ном. № 12116.

Сучасні словники

Наїдок - 1. перев. мн. Все те, що їдять, що вживають для харчування; їжа. В пічурках майнули пляшки, бутлі й повні всяких наїдків тарілки, прикриті рушником (Нечуй-Левицький, III, 1956, 370); — Немає на світі кращого наїдку, як вареники! — каже він (Панас Мирний, IV, 1955, 365); На столах все, що хоч: різні наїдки, шампан, пиво, води (Олесь Гончар, I, 1954, 492); Господиня накрила стіл убрусом і почала ставити наїдки на стіл (Федір Бурлака, М. Гопта, 1959, 262).

2. розм. Ситість, насищення. [Зінько:] Становий звелів дати мені аж два стакани [чаю]: таке солодке та гаряче, тільки що наїдку ніякого (Марко Кропивницький. II, 1958, 210).

Наїдок-дку - сы́тость; насыще́ние


НАСЫЩЕ́НИЕ, насыщения, мн. нет, ср. (книжн.). 1. Действие по гл. насытить-насыщать. Насыщение воды поваренной солью. 2. Состояние по гл. насытиться-насыщаться. Наесться до полного насыщения.


Ілюстрації

Naidok1.jpg Naidok 2.jpg Naidok 3.jpg Naidok 4.jpg

Медіа


Джерела та література

  1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 490.
  2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 94. Словник української мови
  3. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.[1]
  4. Українсько-російський словник [2]

Зовнішні посилання