Настил

Настил, -лу, м. Слой снѣга на корѣ деревьевъ, крышахъ зданій и пр. Борз. у.

Настил, у, чол. 1. Поверхня чого-небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого. На дерев'яному настилі мосту .. тупотіли коні, лунали кроки багатьох людей (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 29); Троє жінок і двоє чоловіків, упираючись ногами в дерев'яний настил на поромі, налягали на весла (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 155); Їхали підводи з пораненими, з військовим припасом, артилеристи котили дерев'яними настилами вулиці гармати (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 134). 2. чого, який. Те, що покриває що-небудь, настелене на чомусь. Дорош приніс вила, став копирсатися ними у твердому настилі гною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 113); Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з'явились перші голубі проліски (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 33); // Шар снігу на чому-небудь. Вітер посилювався, і вже чути було скреготання перших крижинок, які він зривав і котив по сніговому настилу (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 75).