Набаламутити

Набаламутити. См. Набаламучувати.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

НАБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., перех. 1. рідко. Зробити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2. Викликати неспокій, хвилювання у кого-небудь, серед чого-небудь. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 11.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАБАЛАМУТИТИ, учу, утиш, док., перех. 1. рідко. Зробити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2. Викликати неспокій, хвилювання у кого-небудь, серед чого-небудь. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 11.

Набаламутити - це...

Набаламутити - учу, утиш, недок., перех. 1. рідко. Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2. кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. Театр понад два тижні баламутив публіку, обіцяючи виставу п'єси «Украдене щастя» (Іван Франко, XVI, 1955, 204); Він [Юзько] останнім роком зчаста баламутив маму й не все бував там, як казав дома (Ольга Кобилянська, III, 1956, 499); // Підбурювати на якісь учинки; бунтувати. «Бунтар, кричить [пан], гайдамака! Він мені людей баламутить» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 336); [Якимаха:] Баламутить [Шевченко] Моїх селян! Кричить на все село, Що я не маю права віддавати У рекрути Івана Смоляка (Іван Кочерга, III. 1956, 167); [1-й солдат:] Тут він один цілий полк баламутить (Олександр Корнійчук, I, 1955, 175); // без додатка Поводитися задерикувато, робити таке, що виходить за межі норм поведінки. [Орися:] Таточку! Що се за комедія? Що він тут баламутить? (Іван Франко, IX, 1952, 76); — Ти що ж це баламутити задумав, не слухатися старших? (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 314). ♦ Баламутити світом — хвилювати, тривожити багатьох. — Не баламутьте, мамо, світом.. Доконче вам. треба розтривожити всіх (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 25). 3. Залицятися, настирливо домагатися взаємності в коханні. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш; як поїдеш, то й забудеш (Словник Грінченка); — Ти навіщо мого чоловіка баламутиш? — запитала Віра (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 80). ===Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 94.