Монета

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Моне́та (лат. moneta) — грошовий знак, виготовлений з металу (золота, срібла, міді або сплавів) встановлених законом ваги і форми, що використовується як засіб грошового обігу та платежу.

Характеристики монети Кожна країна має свою монетарну систему і свою монетарну політику. Держава встановлює назву монети/монет, матеріал, з якого її (їх) карбують, вагу й форму монети/монет.

Вага та матеріал Монети, як правило, мають визначену вагу, до того ж у кожній країні в різний час використовувались різні монетні системи, які можуть збігатися з торговими мірами ваги, але й можуть відрізнятися від них.

Так, наприклад, у Домініканській республіці гроші досі використовують як гирьки при зважуванні. Щоб уникнути непорозумінь, на монеті номіналом 10 сентаво поряд з номіналом позначено — «2,5 грами». У 1959 році канадські центи карбували таким чином, щоб сто центів важили рівно фунт, а діаметр одного цента дорівнював дюйму. Пізніше від цієї ідеї довелося відмовитися, тому що монети виявилися дуже громіздкими. У тісному зв'язку з ваговою системою знаходяться системи номіналів — основних монетних одиниць, їх кратних та їх частин. При дослідженні стародавніх та середньовічних монет, вивченні їх ваги особливо важливо звертати увагу на визначення вагових монетних систем, систем номіналів тієї чи іншої держави, монетні реформи, та іншу інформацію.

Спочатку при виробництві монет використовувались такі метали як срібло, електор (Греція, Мала Азія), мідь (Китай). У подальшому використовувались переважно срібло, золото, мідь, а також різноманітні сплави — бронза, латунь, мідо-нікель тощо.

У наш час монети є білонними — їх карбують з нікелю, алюмінію та інших металів, ще доволі рідко використовується залізо, або свинець. При карбуванні монет з дорогоцінних металів до їх складу додають деяку кількість міді, для підвищення міцності. Таку добавку називають лігатурою, а склад дорогоцінного металу в монеті — пробою. Вона встановлюється державною владою. У середньовіччі практикувалося псування монети самою владою — випуск монети зниженої проби, заниженої ваги, але з тією самою номінальною вартістю. Це був поширений спосіб отримання додаткових доходів державою.