Мовчазливий
Мовчазли́вий, -а, -е́ = Мовчазний. а, е. Те саме, що мовчазни́й 1. Загалом була [Таня] мовчазлива, не те, що Маня (Фр., І, 1955, 328); Важко говорити про те, що ховалося в думках. Та й зібралися — обидва [друзі] мовчазливі, звиклі більше чути серцем, аніж вірити в слова (Збан., Сеспель, 1961, 327); В розмові мовчазлива, більше слуха других, ніж сама гомонить (Мирний, IV, 1955, 115); Він.. Увесь свій день так само був спокійний І мовчазливий… (Рильський, Мости, 1944, 104); * Образно. Під порфіром мовчазливих стін. Такий промінний людськістю своєю, Спочив безсмертний, вікопомний він (Бажан, Роки, 1957, 225).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 771.
