Мова

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мо́ва, -ви, ж. 1) Языкъ, рѣчь. Всі мови слов’янського люду, всі знаєте, а своєї дастьБіг... Шевч. Квітка первий довів українців до сліз мовою українською... Шевченко, воздвигши з упадку голосну мову українську, назнаменав широкі гряниці нашому духу народньому. К. Листи з хут. III. «Шекспірові твори з мови британської мовою українською поперекладав П. А. Куліш». 2) Рѣчь; разговоръ. Умер козак, умер козак і козацька мова. Лукаш. 123. Таке личко, така й мова, тілько не татя чорноброва. Мет. 11. Мова мовиться, а хліб їсться. Чуб. І. 261. А далі, після сеї мови, троянцям він так всім сказав. Котл. Ен. II. 7. Не про те мова мовиться. Левиц. Староста... промовляє до їх до трьох раз так... По третій мові, як молода втретє до ніг вклониться, дівчата співають знову. О. 1862. IV. 10. Без мови. Молча, безмолвно. Мо́ву найти. Разговориться, найти предметъ для разговора. Рідна сестра у гості прийшла, у гості прийшла, ще й мову найшла. Мет. Випив чарку й мова найшлася. НВолын. у. Мо́ву перебити. Прервать, перебить кого (въ рѣчи). Вибачайте, мову переб’ю: а ви ж коли бачили його? НВолын. у. На мо́ві бути з ким. Бесѣдовать, разговаривать. Не до мови бути кому. Быть кому непріятнымъ собесѣдникомъ. Пішла заміж до любови, а свекорку не до мови. Грин. III. 306. Ум. Мовна, мо́вонька, мовочка. За вовка мовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Коли правдива мовонька твоя, так будеш, серденько, на вік ти моя. Чуб.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МОВА, и, жін.

1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Має добре слово в світі сирота.., Та ніхто про матір на сміх не спита, А Йвася спитають.. Не дадуть до мови дитині дожить (Тарас Шевченко, І, 1951, 41). ♦ Відбирати (відібрати) мову див. відбирати; Віднімати (відняти) мову див. віднімати; До мови приходити (прийти) — відновлювати здатність говорити. [Мавка:] Я ще до мови не прийшла, як він схопивсь на рівні ноги (Леся Українка, III, 1952, 250); Зав'язало (перепинило і т. ін.) мову кому, перев. безос. — хтось утратив здатність говорити. За цілий той день не чутно було слова у хаті, мов яке лихо прийшло і зав'язало мову (Панас Мирний, IV, 1955, 84); Ту ж мить їй стиснуло горло, перепинило мову, і вона як стояла, так і впала на землю і, притиснувши руки до грудей, заридала тяжко... (Борис Грінченко, II, 1963, 381).

2. Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова (Панас Мирний, V, 1955, 314); А мова живе і рікою тече, І хвилями плещуть в ній зміни... (Василь Еллан, I, 1958, 247); * У порівняннях. І краплі десь звучать ласкаві, як мова рідна і жива (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 36); // Різновид цього комбінування у процесі вираження думок, якому властиві ті або інші характерні ознаки. Хто нікчемну душу має, То така ж у нього й мова (Леся Українка, I, 1951, 378); Велич і масштабність подій змушувала мене стискувати матеріал [у фільмі «Арсенал»]. Це можна було б зробити, вдаючись до мови і поетичної, що й є начебто моєю творчою особливістю (Олександр Довженко, I, 1958, 23); Наукова моває та ділянка словесної роботи, на якій найгостріше відчувається все, що стосується точності виразу (Мовознавство, IV-V, 1947, 153). ▲ Аморфні (ізолюючі) мови — мови, що не мають форм словозміни; Мертві мови див. мертвий; Непряма мова див. непрямий; Пряма мова див. прямий; Частина мови — граматична категорія слів, об'єднаних спільністю значення, форм і синтаксичної ролі.

3. Мовлення, властиве кому-небудь; манера говорити. Живо й просто вилита стареча мова (Тарас Шевченко, VI, 1957, 133); Лякають дитину й дядьків погляд, і його буркотлива мова (Михайло Стельмах, I, 1962, 343); У розмовах ввічливий [Хома] і не лихослов.. У його мові переважають пестливі слова (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 80).

4. Те, що говорять, чиї-небудь слова, вислови. Поклали шальовки соснові, Кругом наставили мисок; І страву всякую, без мови, В голодний пхали все куток (Іван Котляревський, I, 1952, 68); Старий Семен говорив довго; його мова чимдальш пливла вільніше та скоріше, як вода на лотоках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 42); // Розмова, бесіда. Тільки в них [у панів] і мови було, що князі та пани вельможнії (Марко Вовчок, I, 1955, 107); З Ольгою ніяк мови не зв'яжеш. Хоче чужою стати (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 114); Побачивши ординарця, Монтегю урвав мову. Він глянув на своїх співбесідників (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 134); // Звуки розмови. Нігде не чуть людської мови; Звір тілько виє по селу (Тарас Шевченко, I, 1963, 129); Не чути було ніякого гомону й мови (Юрій Яновський, II, 1958, 208). ♦ Вести мову — говорити. Промовець від такої нашої, як йому здавалось, чулості до його майбутніх дотепів — зовсім розквітнув, ведучи мову далі (Юрій Яновський, II, 1958, 100); Вести мову про кого — що — говорити про кого, що-небудь. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 130); Говорити (заговорити) іншою мовою — стати іншим. Йому здавалося.., що відтепер [після закінчення війни] люди мусять.. забути про все буденне, заговорити один до одного іншою мовою. Адже сьогодні все навкруги було іншим (Олесь Гончар, III, 1959, 438); Говорити різними мовами (на різних мовах) — не розуміти один одного. [Хвора:] Не хтіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити, Бо ми говоримо на різних мовах (Леся Українка, I, 1951, 117); Як би ми з тобою не говорили, все рівно не зрозуміємо один одного, бо говоримо на різних мовах. Ти хочеш, щоб у тебе було повне горище хліба і чотири пари чобіт, а я хочу, щоб до всього цього в нас ще росла й чорна металургія (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 29); Гострий на мову — те саме, що Гострий на слово (див. гострий). [Василь:] Ну й гостра ж на мову! На нашім кутку таких дівчат і заводу нема (Марко Кропивницький, II, 1958, 115); Зайшла (заходить і т. ін.) мова про кого — що — почали (починають) говорити про кого-, що-небудь. І вже як умів [Артем].. сперечався з Павлом, про що б не зайшла мова (Андрій Головко, II, 1957, 419); Сварка виникла з дрібниці — зайшла мова про оформлення документів для паспорта, і батько мав необережність запропонувати дочці змінити ім'я (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 139); Між братами ще ніколи серйозно не заходила мова про дівчат (Михайло Стельмах, І, 1962, 68); Зводити (звести) мову на кого — що — почати говорити про кого-, що-небудь. Оповів [жандарм] перше, що тепер їм на службі «трудно», а далі звів мову на тих, через кого стало «трудно» (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 194); Знаходити (знайти) спільну мову див. знаходити; Мова була раніше (вже) про кого — що — говорилося раніше про кого-, що-небудь. Була вже мова про те, що дід Григорій був не балакучий, але хочеться ще раз нагадати, що він справді-таки був мовчазний (Олександр Довженко, I, 1958, 75); Мова йде (йшла, мовиться, мовилась і т. ін.) про кого — що — говориться (говорилось) про кого-, що-небудь. Данило робить над собою зусилля і не знає: чи він божеволіє, чи це насправді йде мова про нього (Михайло Стельмах, II, 1962, 229); У ті часи, про які йде мова, тут, на високій кручі, .. ще стояло — впритул одним боком до лісу, а (іругим до Дніпра — городище (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 11); Мова йде про те, щоб практично забезпечити перехід від автоматизації окремих агрегатів і установок до комплексної автоматизації (Наука і життя, 1, 1959, 7); [Річард:] Пробачте, я щось вас не розумію. В нас мова йшла про статую... (Леся Українка, III, 1952, 91); Микола догадавсь, що мова мовилась, мабуть, про нову дівчину на селі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 173); — Треба ж оумати, що до чого, коли й як.. — Та про це ж і мова мовиться! (Олександр Довженко, I, 1958, 341); Мова коротка в кого з ким — немає про що багато говорити кому-небудь з кимось. — У нас, знаєте, мова коротка, — креснув офіцера поглядом Баржак. — Хто не схиля голову перед працею — тому нахилимо (Олесь Гончар, II, 1959, 78); Мова не мовилася — не було бажання говорити; не говорилося. Сумно стало. Мова не мовилася (Марко Вовчок, I, 1955, 214); Мову знаходити з ким — мати про що говорити з ким-небудь. Там, у дворі, між челяддю.. і сміялася вона з іншими, і мову знаходила... (Марко Вовчок, I, 1955, 170); Мову почати (розпочати, зняти, завести і т. ін.) — почати говорити. Хоче [мати] мову почати з батьком, та голосу нема слово вимовити (Марко Вовчок, I, 1955, 224); Там, у кутку, троє [братчиків] завели річ про теперішнє життя трудне; другі зняли мову, як панів дурили (Панас Мирний, I, 1949, 336); Мало не з кожним приїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 69); — Коли вже ви завели мову про землю, так дозвольте вам сказати, що земля в житті рослини ніколи повністю не відігравала ролі матері (Олександр Довженко, I, 1958, 415); Той п'є, закушує, той мову розпочав Про зайця, про хорти, про вдалі полювання... (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 77); На мові стати з ким — поговорити з ким-небудь; Не даватися (здаватися) на мову — не хотіти розмовляти. Ониська не заходила в хату й не давалася на мову ніяк (Любов Яновська, I, 1959, 365); Недавно приїхала до неї дочка Галька: пишна така, що й на мову не здається (Григорій Косинка, новели, 1962, 158); Не може (не могло) бути [й] мови про що — немає (не було) чого й говорити про здійснення чого-небудь. Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови. Це коштувало б занадто багато жертв (Олесь Гончар, III, 1959, 95); Залітали комарі й до палат, здіймали такий дзвін.., що ні про який сон не могло бути її мови (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 110).

5. Публічний виступ на яку-небудь тему; промова. Раз на мові ксьондз казав: «Не впивайтесь, люди! На тім світі вам смола Замість вина буде!» (Степан Руданський, Тв., 1956, 139); Оборонець говорить довго та гарно, а Гнат цілою істотою відповідає на його мову: «так, так»... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); — Майте спокій, люди! Я не годен пере галасувати таку силу, — гукає Антін, — мови я ще не скінчив (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 205).

6. тільки одн., чого, яка, перен. Те, що виражає собою яку-небудь думку, що може бути засобом спілкування. Він десь розуміє мову моїх очей, бо повертає ооличчя до мене і кидає здивований погляд (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 420); Камінну мову видатних пам'яток минулого він [М. Бажан] читає оком революційного поета (Не ілюстрація.., 1967, 126); Одним з головних завдань студента-композитора є набуття ним майстерності досконалого володіння матеріалом .., музичною мовою (Мистецтво, 1, 1956, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 768.


Фразеологічний словник української мови

МОВА

(Ані) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу! (Панас Мирний); Не добувши відпустки, кинулись молоді офіцери до поїзда, і відтоді од них — ні слуху, ні духу (О. Гончар); Одержала від нього лист із Києва, а потім ні слуху, ні духу (В. Минко); Поїхав той… ще улітку — і ні слуху, ні духу до самого Різдва (В. Дрозд); В магазині Ставропігійської книгарні… ані слуху, ані духу про неї (книжку віршів Глушкевича) (І. Франко); І більше про спорт — ані слуху, ні духу!.. Та ось діяча фізкультурного руху Зовуть звітувати в зал виконкому, Щоб дать йому перцю, сякому-такому! (С. Олійник). ні слу́ху, ні ві́сті. Од тьоті Елі нема ще ні слуху, ні вісті (Леся Українка). ні слу́ху, ні мо́ви. Вона зникла від нього… Гукнув (Ярослав) у безнадію пітьми. Ні слуху, ні мови (П

Вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували (співчували) йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. (Джонатан (тихо до Річарда):) Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

Відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Біленьке, злегка пойняте загаром, воно (дівча) так невимушено розглядало Данька, що йому притьмом відбирало мову (О. Гончар); Оля ж, видно, всього сподівалась, тільки не того дружнього усміху. Може, через те й мову їй відібрало? (Є. Гуцало); Треба було озватися до неї, привітатись, а в мене відібрало мову, стояв як пень (Ю. Збанацький); — Ні, ні, я точно знаю! — Сидорчук так наполошився, що йому мало не відняло мову (Ю. Бедзик). річ відтя́ти. — Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відтяло. Мотря повернулася, вийшла (Панас Мирний). 2. Позбавляти кого-небудь здатності говорити. У старої нахабство гостя відібрало мову, вона тільки показувала йому на інший стілець (Ю. Яновський).

Говори́ти на рі́зних мо́вах (рі́зними мо́вами). Не розуміти один одного. (Хвора:) Не хтіла б я тебе вразити, сестро, та, бачу, прийдеться розмову залишити, Бо ми говоримо на різних мовах (Леся Українка).

Го́стрий на язи́к (на сло́во, на слова́, на мо́ву і т. ін.). Здатний влучно, дошкульно, різко, дотепно і т. ін. висловлюватися. Замолоду була (Мар’я) красива, швидка, весела… і на язик гостра (Панас Мирний); Надто гострий він на язик, не змовчить, не стерпить неправди (К. Гордієнко); Смішне найбільше впадало в очі спостережливій і гострій на язик Каті (В. Козаченко); А була в нас дівка, бідова така, на слово гостра, і рішила вона .. скупатись у тому ставу одної ночі (Легенди..); Гострий на слово, з доброю реакцією, з іронічною посмішкою, .. він спочатку багатьох буквально зачарував (Б. Олійник); (Іван:) Гострий ти на слова, та який то з тебе на ділі козак? (С. Васильченко); Два козаки виїхали наперед із запорозьких рядів. Один був молодий, другий старіший, обидва гострі на слова (О. Довженко); (Василь:) Ну й гостра ж на мову! На нашім кутку таких дівчат і заводу нема (М. Кропивницький); І змалку

Езо́півська мо́ва, книжн. Замаскований спосіб висловлення думок з натяками і недомовками. Побіг (Крайнюк) дзвонити до Горпищенка. Ледве знайшов його і езопівською мовою, натяками домігся згоди, що полковник вислухає наодинці обох своїх розвідників і прихильно поставиться до їхнього прохання (В. Кучер); — Здається, вчорашній запис треба більше прикрити езопівською мовою (М. Стельмах); Здавлений цензурними лещатами, Чернишевський змушений був вдаватися до езопівської мови (Життя і тв. Т. Г. Шевченка); Прийоми езопівської мови в підцензурних творах класиків дуже різноманітні і гнучкі (З журналу). езо́пова мо́ва. У наш час, звичайно, відпала потреба в езоповій мові. Але в байці зберігаються вироблені народною творчістю гнучкі алегоричні засоби (З газети).

Забра́кло мо́ви кому, безос. Хто-небудь не може нічого сказати через відсутність аргументів і т. ін. (Паріс:) Спитав би й я: Кассандро, де твій меч? Адже в твоїх руках він був сьогодні, чи ти ним запобігла честі й слави? Мовчиш, проречиста, забракло мови! (Леся Українка).

Захо́дить/зайшла́ мо́ва про кого—що. Починають говорити про кого-, що-небудь. Як де заходила мова про віру, то він не ховав своїх думок (Леся Українка); Між братами ще ніколи серйозно не заходила мова про дівчат (М. Стельмах); Сперечався (Артем) з Павлом, про що б не зайшла мова (А. Головко); Зайшла мова про неї, про Вутаньку.— Красовита молодиця,— почав худорбастий .. інженер з електростанції (О. Гончар).

Знахо́дити / знайти́ спі́льну мо́ву з ким. Досягати взаємного розуміння, згоди і т. ін. Яка вона була щаслива, коли між двома сварками, хоч на хвилину, їй вдавалось знайти спільну з Антоном мову! (М. Коцюбинський); Зневажену й самотню Гільду з розкішних хоромів воєводи тягне на убогий і обшарпаний Поділ, де в темряві живуть київські трударі та її земляки — ремісники. З ними вона знаходить спільну мову, серед них відчуває людяність, щирість (З журналу); З першого знайомства вони знайшли спільну мову. Ткачук “не підводив начальства”, а начальство не давало на поталу Ткачука (Ю. Збанацький).

Інша мо́ва. Уживається для вираження схвалення чогось; зовсім не те, що було; не так, як було, а краще. — Гаразд, на завтра вивчу.— Оце інша мова. Це слово мужчини (О. Гончар). і́нший Мака́р, жарт. — А скажеш, де золото? — Скажу! — Оце інший Макар! — зрадів високий (А. Дімаров).

Марнува́ти мо́ву (слова́). Говорити безпредметно, без потреби і т. ін. (Деїфоб:) Я, сестрице, не звик даремне марнувати мову (Леся Українка).

Мо́ва (розмо́ва) коро́тка, перев. у кого, з ким. Хтось рішуче діє в певних обставинах; не церемониться, не рахується з ким-небудь. — У нас, знаєте, мова коротка,— креснув офіцера поглядом Баржак.— Хто не схиля голову перед працею — тому нахилимо (О. Гончар); —Треба, щоб так боялись нас всі оті спекулянти та пройди різні, щоб аж дух із них геть. З спекулянтами розмова коротка (Ю. Збанацький).

(На́че (нена́че, ні́би і т. ін.)) відняла́ся мо́ва у кого. Хтось від хвилювання, радості і т. ін. не може говорити; мовчить, замовк. Якийсь час він мовчав, наче в нього віднялася мова (Д. Бедзик).

Не дава́тися (не здава́тися) / не да́тися на мо́ву, зневажл. Не бажати спілкуватися, вступати в розмову з ким-небудь. Ониська не заходила в хату і не давалася на мову ніяк (Л. Яновська); Недавно приїхала до неї дочка Галька: пишна така, що й на мову не здається (Д. Косарик).

Не мо́же бу́ти (й) мо́ви про що. Уживається для вираження неможливості здійснити, досягти і т. ін. чогось; не варто говорити і навіть думати про щось. — Про марш до первопрестольної (першопрестольної) поки що не може бути й мови. Ждіть (О. Гончар); Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Гончар); Здіймали (комарі) такий дзвін,.. що ні про який сон не могло бути й мови (Ю. Збанацький).

Перево́дити / перевести́ розмо́ву (мо́ву) на що. Починати говорити про що-небудь інше, спрямувавши увагу в інший бік. Він почав .. переводити її (розмову) на другі речі (Панас Мирний); — Ну, а як справи, хлопці? — помітивши Іванову збентеженість, перевів (Петро Федорович) на інше мову (А. Головко).

Погуби́ти думки́ (мо́ву, слова́ і т. ін.). 1. Втратити на якийсь час здатність логічно мислити, говорити. — Та ви справді мене зведете на постіль!.. — І присів (генерал), погубивши всю мову (Б. Грінченко). 2. Обдумавши що-небудь з усіх боків, не прийти ні до якого висновку. — Та й забарився ж ти! Де ти блукав так довго? Я вже й думки погубила… (Л. Яновська).

Розв’яза́ти / розв’я́зувати язи́к (язика́, ро́та, мо́ву і т. ін.). 1. Почати говорити після мовчання. Я уперто мовчав і не хотів ні співати, ні казати вірші. Всі присутні ласкаво заохочували мене розв’язати язика (Думки про театр); Насилу розв’язав (Василь) рота! Не велика розмова та велика втіха (М. Кропивницький). 2. Почати давати якісь свідчення, зізнаватися в чомусь, розголошувати таємниці. — Умова така: я розв’яжу тобі руки, а ти — свого язика розв’яжеш (В. Поліщук); — Я знала, що моє тіло, моя ласка розв’яже вам язик, і .. до осені ви будете сидіти у підвалі (М. Хвильовий); Так гомонить (отаман). Думаю — от коли язика старому розв’язало. Ну, прийшов нам край. Потім почоломкався він з сусідом, і ми за ним (М. Грушевський). 3. Спонукати до невимушеної розмови, бесіди. Гульня розв’язала язики, розбуркала зомлілі, пригнічені душі (Панас Мирний); Перерва, на якій учасники засідань звичайн

Скупи́й на слова́ (на мо́ву) 1. Який не любить багато говорити; небагатослівний, небалакучий. Вона була .. сухувата й скупа на слова (Я. Баш); (Захарко:) Щось ти сьогодня (сьогодні) дуже скупий на мову, кожне слово з тебе треба витягати! (М. Кропивницький). скупи́й на сло́ві. На канапі сиділа пані полковникова Віра Дараган. Як і завжди, млява в розмовах і скупа на слові (М. Лазорський). 2. тільки скупи́й на слова́. Стислий (про лист, звіт і т. ін.); лаконічний. Звіт Марії Павлівни скупий на слова (І. Волошин).

Спі́льна мо́ва. Взаєморозуміння між ким-небудь. Між ними не було спільної мови (З усн. мови); // Те, що зближує, з’єднує людей. (Черниця:) У всіх людей одна є спільна мова — Братерськая любов (Леся Українка).

Ті́льки й мо́ви, перев. у кого, про кого—що, за кого—що. Хто-небудь говорить виключно про когось або про щось. — Дам тебе (панночку) за князя чи за графа. Та тільки в них і мови було, що князі та пани вельможнії (Марко Вовчок); Тільки й мови було, що про ту кралю мальовану (Переклад М. Лукаша). ті́льки й розмо́ви. У селі .. тепер — тільки й було розмови, що за церкви, за монастирі (І.Нечуй-Левицький).

Утрача́ти/утра́тити (загуби́ти) мо́ву. На якийсь час позбуватися здатності говорити; німіти від сильного хвилювання, розгубленості і т. ін. Сахно.. довго не могла опанувати свого хвилювання.. Вона просто втратила мову (Ю. Смолич); Фатьма лежала в куточку і бажала вмерти. Мову вона загубила, бо не було того, хто б розумів (Ю. Яновський).

Іноземні словники

LANGUAGE n.

1.

a. Communication of thoughts and feelings through a system of arbitrary signals, such as voice sounds, gestures, or written symbols.
b. Such a system including its rules for combining its components, such as words.
c. Such a system as used by a nation, people, or other distinct community; often contrasted with dialect.

2.

a. A system of signs, symbols, gestures, or rules used in communicating: the language of algebra.
b. Computer Science A system of symbols and rules used for communication with or between computers.

3. Body language; kinesics.

4. The special vocabulary and usages of a scientific, professional, or other group: "his total mastery of screen languagecamera placement, editingand his handling of actors" (Jack Kroll).

5. A characteristic style of speech or writing: Shakespearean language.

6. A particular manner of expression: profane language; persuasive language.

7. The manner or means of communication between living creatures other than humans: the language of dolphins.

8. Verbal communication as a subject of study.

9. The wording of a legal document or statute as distinct from the spirit.


Цікаві факти

Цікаві факти про українську мову

  • Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова було прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.
  • Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі і за кількістю носіїв займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження після російської мови. На території України більше 32 мільйонів осіб спілкуються українською мовою. Ще близько 4,2 млн. українців проживають в Російській Федерації і також знають українську мову.
  • Цікавим фактом по українську мову є те, вона входить до трійки найкрасивіших мов в світі. На мовних конкурсах в Італії на Франції її визнавали другою за мелодійністю мовою світу.
  • Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.
  • Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів - "дихлордифенілтрихлорметилметан". В ній міститься тридцять літер.
  • Найдовша абревіатура в українській мові - ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев'ять літер.
  • Найбільшу кількість синонімів має слово "бити". Згідно з "Коротким словником синонімів української мови" їх нараховується 45.
  • Декілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). В українській мові є лише два семибуквених паліндроми: "ротатор" і "тартрат". А до найдовших фраз паліндромів належать "Я несу гусеня" та "Аргентина манить негра". В останньому випадку не враховується буква "ь". Такі дрібні порушення дзеркальності допускаються, адже складання композицій — справа непроста.


Що говорять іноземці про українську мову

Українці люблять повторювати, що українська мова займає друге місце по мелодійності після італійської. Але що насправді думають іноземці про нашу мову?

Португалія. Карлос, бухгалтер: Українська мова звучить на подив м’яко, при тому, що у ній є багато шиплячих звуків. Українська схожа на суміш іспанської та португальської – така ж м’якість, як в іспанській та шиплячість, як в португальській. Мабуть, тому українці з легкістю вивчають португальську мову.

Індія. Шанкар, програміст: Українська звучить дуже пристрасно та емоційно. Ваші пісні дуже схожі на наші. Дуже приємна на слух мова.

США. Джейсон, фермер: Чесно кажучи, мені спочатку було важко визначити, якою мовою до мене звертаються – українською чи російською. Українська звучить для мене дуже дивно, але цікаво. Багато американців вважають верхом витонченості та досконалості французьку мову. Особисто мені набагато більше подобається, як звучить українська, німецька і російська. Я думаю, що це через чіткість та наголоси, які виділяють визначені слова, тоді як французи вимовляють все з однією інтонацією. Французька – більш жіночна мова, а українська звучить сильно і по-чоловічому. Хоча в українських жінок і виходить розмовляти дуже м’яко, і їм важко у чомусь відмовити. Їх мова схожа на муркотання кішок. Українська мова може здаватися лячною для вивчення та розуміння, але насправді вона дуже багата та приємна.

Польща. Петр, соціолог: Українська для мене дуже близька. Так, якби з польської забрали декілька звуків, таких як «цо» і «пщ», і змінили їх на гортанні. Звучить дуже весело, як суміш польської, білоруської та російської.

Бельгія. Йоган, програміст: Українська мова дуже жива і кваплива, начебто українці бояться не встигнути все розповісти. Вона вирує, сичить і піниться, як пиво. Якщо французьку можна порівняти з витриманим червоним вином, російську - з міцною горілкою, то українську - з легким пінливим пивом. До речі, вона так само недооцінена, як і ваше пиво.

Туреччина. Волкан, продавець: Для мене українська мова звучить дуже м'яко. Коли чуєш одних і тих же людей, що говорять українською і російською, то здається, що говорячи українською, вони добріші. На відміну від інших слов'янських мов українська не така скрипуча. Виявляється, багато слів в українській запозичені з турецької. Я дуже здивувався, коли дізнався, що головні площі в ваших містах називаються «майдан», як і наші.

Пакистан. Ірфан, спортсмен: Хоча значення слів залишилося для мене цілковитою загадкою, мені постійно здавалося, що українці говорять про щось хороше. Таке враження, що українська - дуже доба і м'яка. Особливо мені подобається, коли нею розмовляють жінки - вона взагалі якась більш жіноча за звучанням.

Уельс (Великобританія). Ендрю, соцпрацівник: Українська мова звучить дуже незвично. У ній відчувається відбиток старовини, я б навіть сказав аристократичність. І ще українська звучить дуже поетично - я думаю, це завдяки більшій кількості голосних звуків у вашому алфавіті. Звичайно, через величезну відмінність від романських мов, зрозуміти, про що говорять українці, нам, іноземним туристам, практично неможливо, тому для мене українська мова зберегла в собі елемент містики і романтики. По-моєму, українська мова набагато приємніша, ніж німецька і не звучить так безглуздо, як, наприклад, шведська.

Кувейт. Алі, бізнесмен: Українська мова звучить дуже войовничо і по-чоловічому. В ній відчувається живий ритм. Я б порівняв українську мову з літньою грозою: спочатку чується гуркіт грому, а потім тебе обволікають теплі краплі води.

Іспанія. Сесілія, вчитель іспанської мови: Мені і моєму чоловікові дуже подобається українська мова. Особливо тепер, коли після роботи в Києві ми перебралися в Польщу. Повинна сказати, що польська не йде ні в яке порівняння по музичності і м'якості з українською, навіть незважаючи на те, що латинський алфавіт нам набагато ближчий і зрозуміліший. І ще я помітила величезну схожість у звучанні української та іспанської мови. Так що іспанцям легко дається українська, і навпаки. Моєму англомовному чоловікові українська теж подобається набагато більше польської чи російської: говорить, що вона звучить м'якше і приємніше.

Італія. Габріель, гід: Мені українська подобається і здається дуже мелодійною. Я знаю російську мову, так от вона набагато грубіша, і мені подобається, як у порівнянні з російською звучить багато українських слів. Українська дуже нагадує мені бразильський варіант португальської, вона така ж м'яка і тягуча, як пісні боса нови.


Цікаві факти про англійську мову

  • В англійській мові існує коректне речення з 8 однакових слів поспіль і без знаків пунктуації: Buffalo buffalo Buffalo buffalo buffalo buffalo Buffalo buffalo. Перекласти його можна так: "Бізони з Баффало, налякані іншими бізонами з Баффало, лякають бізонів з Баффало".
  • Найкоротше речення в англійській мові складається всього з трьох літер: I am.
  • А найкоротший осмислений вислів англійською - "Go".
  • Pneumonoultramicroscopicsilicovolcanoconiosis - так звучить найдовше слово в англійській мові. Це медичний термін, що позначає одне з захворювань дихальних шляхів.
  • Англійське слово "set" є рекордсменом за кількістю значень: 44 основних значення для дієслова, 17 основних значень для іменника і 7 основних значень для прикметника!
  • В англійській є чотири слова, які не мають жодної рими: month, orange, silver, purple.
  • "Almost" - найдовше слово англійської мови, в якому всі букви розташовані в алфавітному порядку.
  • Слово"queue" - єдине слово, чия вимова не зміниться, якщо прибрати останні 4 літери.
  • Англійська мова, всупереч усталеній думці - не найпоширеніша мова в світі! Пальму першості тримає китайська мова, друге місце займає іспанська, а англійській належить лише скромна бронза.
  • В англійській мові назви всіх континентів закінчуються на ту ж літеру, з якої починаються.
  • Англійська мова - зовсім не "бідна", як то прийнято вважати! За підрахунками вчених, словниковий склад англійської мови є найбільшим у світі і налічує близько 800 000 слів.
  • Слово "typewriter" - найдовше слово, яке можна набрати на клавіатурі в одному (верхньому) ряду.
  • "E" - найчастіша літера в англійській мові
  • Англійські слова "salary" (заробітна плата) і "salad" (салат) походять від латинського "sal" (сіль). Перше слово виникло через те, що римським солдатам видавали дозвіл на купівлю солі, а друге - через те, що римляни любили солити зелень.
  • Англійською написано понад 70 % сторінок в Інтернеті.


Цікаві факти про італійську мову

  • Італійська мова до другої світової війни використовувалася лише для написання листів у науковому колі правлячого класу; італійська мова стала популярною і, зокрема, поширилася завдяки телебаченню.
  • Всі італійські слова з буквами J, K, W, X і Y є запозиченими з інших мов (наприклад: jeans, whisky, taxi).
  • В італійській мові закінчення є величезною перевагою, бо вони дозволяють миттєво змінювати семантику слова. Наприклад, "туфля" (scarpa) легко може стати кришталевим черевичком Попелюшки (scarpina) або лижним черевиком (scarpone), а "fare la scarpetta" означає збирати хлібом соус, що залишився на тарілці або макати в каву шматочок рогалика; а слово "любов" (amore) може легко перетворитися на "коханого" (amoroso), в "амура" (amorino) або в "коханку" (amante); італійські чоловіки, почувши фразу "bella donna" (красуня), задають собі питання, наскільки красуня: "bellissima" (прекрасна), "bellina" (гарненька), "bellona" (дещо поблякла, із залишками краси) або "belloccia" (приємна у всіх відношеннях); а також запитають чи значних вона розмірів: "donnina", або ні до чого не придатна "donnetta", або ж легкодоступна "donnaccia". Щоб це з'ясувати, італійський коханець повинен піти в атаку, якщо, звичайно ж, він не "donnicciola" (слюнтяй, баба);
  • Італійська мова подарувала світу багато музичних термінів: фортепіано, соната, арія, примадонна, концерт, адажіо, сопрано, маестро, віртуоз і т.д.
  • 9 квітня 1809 Наполеон Бонапарт видав декрет, відповідно до якого «італійська мова зможе використовуватися в Тоскані разом з французькою мовою у трибуналах, нотаріальних актах і в приватних документах», а «авторам, праці яких зроблять найбільш важливий внесок у підтримання італійської мови у всій її чистоті» встановлювалася премія в 500 наполеонів. Видання декрету послідувало за спробами нав'язати в герцогстві Тоскана французьку мову.
  • Слова регата, фреска, броколі, базиліка італійського походження. В італійській мові багато слів, які можна назвати помилковими друзями перекладача (наприклад, camera - кімната, confetti - солодощі);
  • Музичність італійської мови пояснюється тим, що всі слова, за винятком деяких артиклів, прийменників і запозичень, закінчуються голосною;
  • Більшість італійців розмовляють діалектами, які важко розуміють вихідці з інших регіонів; Європарламент виявив, що в Європейському союзі існує 23 мови національних меншин, 13 з них припадають на Італію, 60% італійців говорять на діалекті, а 14% крім свого діалекту, більше не розуміють жодної іншої мови.


Ілюстрації

Буквы.jpg Нація мова.jpg 9 листопада.jpg Міжнародний день рідної мови.gif

Медіа


Див. також

Мова

Вірші про рідну мову