Мляво

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мля́во, нар. Вяло, слабо.

Сучасні словники

української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МЛЯВО.

1. Присл. до млявий 2. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді (Нечуй-Левицький, II, 1956, 227); Він говорив мляво, стомлено і коротко (Яків Баш, Надія, 1960, 131); Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109).

2. присудк. сл., діал. Млосно. Наче у піч ускочила Христя, так у садку було душно і мляво (Панас Мирний, III, 1954, 348); Було тихо, сонячно і мляво (Олесь Гончар, Новели, 1949, 39).

"Словопедія"

мля́во прислівник незмінювана словникова одиниця

[1]

МЛЯ́ВО.

1. Присл. до мля́вий 2. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді (Н.-Лев., II, 1956, 227); Він говорив мляво, стомлено і коротко (Баш, Надія, 1960, 131); Каганець, потріскуючи, мляво блимав на припічку (Коцюб., І, 1955, 109).

2. присудк. сл., діал. Млосно. Наче у піч ускочила Христя, так у садку було душно і мляво (Мирний, III, 1954, 348); Було тихо, сонячно і мляво (Гончар, Новели, 1949, 39).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Мля́во нар. Вяло, слабо.

Іноземні словники

и энциклопедии на Академике

мляво

1) Присл. до млявий 2).

2) у знач. присудк. сл., діал. Млосно.